Ваше ім'я: *

Ваш email *


Арфа для павучка

Книжечка сучасної авторки Лесі Мовчун із яскравими  картинками  від Дмитра Кузьменка, видана у «Видавництві старого лева» не про якусь одну тему. Якщо б і обирати якусь обєднуючу тему для усіх історій із цієї книжки, то я б сказала – про життя.  Красиво написані історії-замальовки дуже глибого торкаються мого материнського серця. Казочка «Арфа для павучка» вчить мене розуміти й розкривати здібності й таланти своєї дитини й не пробувати приривнювати їх із вміннями інших діточок, не тиснути на свою донечку суспільними кліше. Історі «Будиночок» вчить шукати того, про що ти мрієш, насолоджуватись досягнутим і усвідомлювати, що життя плинне і те, що ми маємо – не існуватиме вічно, що є свої сезони у житті для різних справ. «Брошка пані Потапенко» для мене  про те, що чудеса трапляються, коли ти щось втрачаєш, і приходять вони від найнеочікуванішого джерела. «Викрадачі пуху» змушує мене уважніше прислухатись до капризів дитини і вчитись розуміти, що за ними стоїть. «Гостина» про те, як не панікувати у критичній ситуації і про важливість вчитись знаходити справжніх друзів та бути обережним із тими, кого мало знаєш. «Тиша» про важливість тиші та приємних звуків у житті. «Чому сон запізнюється» про безсоння й очікування солодкого сну. «Гралися» про зиму влітку – і таке буває! «Як чепурили їжачка» – про те, що мама, вона і в Африці (вірніше, в їжачиній хатці) мама: догляне за малюком як слід. Але чи завжди за своїм?  «Казка про мам» майже як колискова. Вона нагадує мамам, наскільки важливі усі пестливі слова, які вони кажуть своїм малюкам. «Вітрик» – це гра слів і звуків, така ж невимушена, як легенький вітерець.