Ваше ім'я: *

Ваш email *


Бібліотечний лев

Американка Мішель Кнадсен – авторка книжечки “Бібліотечний лев” сказала: “Кожен, хто любить бібліотеки знає, що це особливі, магічні місця, куди запрошені всі бажаючі й де все видається можливим. Я познайомилась із багатьма чудовими друзями саме в бібліотеках: як на сторінках книжок, так і серед людей, які з ними працюють”.
Художник Кевін Хоукс теж має позитивний досвід із бібліотеками: “Ілюстрування “Бібліотечного лева” було ніби поверненням до бібліотек мого дитинства. Я не можу уявити кращої речі, ніж розділений час читання історії з моїм левом. Я хотів, щоб ілюстрації нагадали мені про ті прості дні, коли відвідування бібліотеки було таким надзвичайним, як і подорож до зоопарку, тільки навіть кращим!”
Про що ж ця історія? А про те, як одного чудового дня лев прийшов до бібліотеки. Завідчувачка бібліотекою була строгою щодо дотримання правил: як ви знаєте, бігати і шуміти в бібліотеках заборонено. Але щодо того, чи можуть бути леви в бібліотеках – правил не існувало.
Як виявилось – лев став важливою і навіть органічною частиною бібліотеки. Своїми великими лапами він тихо ступав по бібліотечній підлозі, він був опорою для дитячих спинок під час години дитячих історій. Своїм хвостиком він змітав пил з енциклопедій, а язичком лизав конверти, щоб бібліотекарка могла їх заклеювати. Цар звірів виконував роль драбинки, коли дітки не могли дістати книжечки з верхніх поличок.
Він був чемним і ніколи не рикав у бібліотеці. Але, коли щось серйозне трапилось і потрібна була допомога, звір вирішив проблему єдиним способом, який він тільки знав. Іноді є причини, щоб порушувати правила, навіть у бібліотеці.