Миколай народний, казковий, Миколай легендарний, Миколай Святий ?

Миколай народний, казковий, Миколай легендарний, Миколай Святий – це одна і та ж особа, чи вони різні? Які тільки легенди, розповіді і традиції не побутують про Миколая. Іноді дітям навіть складно збагнути – хто ж він: Дід Мороз, Санта Клаус, добрий дідусь, що приносить подарунки, чи справжня людина, що жила колись, а тепер перебуває на Небесах.

Народний Миколай може пересуватися як завгодно: на заповнених подарунками санях із дзвіночками, запряжених баскими кіньми або північними оленями, на вифлеємському віслючкові чи пішки у супроводі янголят, а іноді й чортика з різочками.

Ґудзик Миколаєві

Увечері, перед приходом Миколая, не замикайте двері до хати, бо інакше казковому дідусеві доведеться з подарунками лізти через вікно. Одного разу, коли так сталося в одному домі, святий зачепився золотим ґудзиком і згубив його!!!! Про таку легенду ми дізнаємося з історії «Ґудзик для святого Миколая» Асі Висинської у «Книзі, яку треба прочитати до дня святого Миколая».

Таємниця помічників святого Миколая

«Таємниця помічників святого Миколая» сучасної української письменниці Зоряни Живки розповідає про справжню суть свята і роль святого.

Багато дітей звикли очікувати й навіть вимагати від Миколая подарунків. Але Андрійко – головний персонаж історії – не такий. Він просить у листі до святого чудесну пригоду, відмовляючись від звичайних подарунків – іграшок, книжок, смаколиків, які він і так отримує від рідних на свята.

Правда про відьму з-під лісу

“Правда про відьму з-під лісу” Христини Процак – про те, що може статись із людиною, яка пережила велику трагедію.
В історії розповідається про долю жінки-маргіналки, яка живе десь у лісі й лякає дітей тим, що вона відьма.
Маленька дівчинка через бабусину розповідь дізнається, хто ж ця “відьма” – насправді це людина, яка вчиняла подвиг під час Голодомору. Вона працювала на багатого пана і приносила додому картопляне лушпиння, яким ділилась з іншими, аби люди не померли від голодної смерті.

Хліб – то святе

“Хліб – то святе” Наталії Павук – це розповідь, яка навчає з шаною ставитись до їжі, бути вдячним. У ній розповідається про дівчинку Оленку, яка не хотіла їсти сніданок: “Їж сам цей сухий хліб, не люблю такого!”.
Старший братик Оленки розповів їй про іншу дівчинку Оксанку – такого ж віку як й Оленка, але жила вона в часи Голодомору.

Страшний сон

Історія “Страшний сон” Анни-Марії Волосацької розповідає нам про хлопчика Марка, який побачив за вікном свічки у вікнах інших квартир. З нудьги хлопчина почав ліпити хлібом, бо не міг знайти пластиліну. Він виліпив крилатих коней і колесницю й перенісся у минуле України, у голодний 32-33 роки, на подвіря його дідуся й бабусі.

Любов до читання – малятам

У мене підростає вже друга донечка, якій недавно виповнилося 2 рочки. Обидві мої дівчинки мають жагу до читання. Молодша часто приносить мені книжечку з проханням почитати, називаючи її «Дід» (насправді це «Ріпка»), «Мед» (повна назва «Велике місто, маленький Зайчик або мед для мами»), «Зоя» (серія книжечок про дівчинку Зою з пластиліновими ілюстраціями Барбари Рід).

Не думаю, що відкрию для вас щось нове, але аби заохотити вас заохочувати малюків до читання, поділюся своїм досвідом і порадами.

Розпочинаємо з наймолодшого віку.

Тіко й золоті крила

Цікава історія від автора та ілюстратора з міжнародним життям Ліо Ліонні «Тіко й золоті крила» розповідає нам про пташеня Тіко, народжене без крил, яке прагне бути як усі – могти літати, безтурботно пурхати, дружити й просто насолоджуватись життям.

Він настільки був захоплений бажанням мати крила, що хотів не просто звичайні, як у всіх, – а золоті!. Бажання здійснилось, птах всеодно відрізнявся від інших – його крила разючо виблискували на сонці, на відміну від чорних крил інших птахів його виду.

Медяник для Миколая

“Медяник для Миколая” – збірочка історій, а також “миколайські” вірші (В. Вздульської та Н. Кметюк) й рецепт для виготовлення миколайчиків. Видана у “Братському” в 2013 році. Упорядкувала Юлія Березенко, проілюструвала Мар’яна Качмар.
Перша історія (автор Галина Кирпа) про п’ятирічну дівчинку, яка чекає на Миколая. Саме в неї виникла ідея подарувати святому медяника (звідси і назва збірочки), адже не тільки він до неї, а й вона до нього в гості зібралася.

Книга, яку треба прочитати до дня Святого Миколая

“Книгу, яку треба прочитати до дня Святого Миколая” моя донечка отримала в подарунок ще минулого року. З особистим підписом від ілюстраторки Світлани Рудікової. Видана в 2016 році, в “Час майстрів” (Серія “Найкраще – дітям”). Розпочинається вона з “Історії про Святого Миколая”, з якої ми дізнаємось про дитинство, юність і доросле життя святого як священика і єпископа.

Тихо Миколай ступає

“Тихо Миколай ступає” – це збірка поезій Мар’яни Качмар. Вона ж намалювала ілюстрації до книжечки. Видана у “Свічадо” в 2014 році.

Із коротких і довших віршиків ми дізнаємось про Миколая, який він: десь казковий, десь справжній.
Звичайно, він любить дарувати подарунки. Він іде, наспівуючи, навіть у негоду, засніженими вулицями до діток, через лісові кучугури до звіряток.

Дітям про Голодомор

Цього року я вперше мала можливість розказати дітям про цю трагічну сторінку рідної історії на зустрічі Українського дитячого клубу в ОАЕ, яка проводилась у парку і називалась “Ми пам’ятаємо” – літературно-творчий вечір.

Розпочали ми зстріч із того, що сіли в коло і включили сумну мелодію (композитор Скорина).

Дітки зібралися різного віку. Наймолодшій учаснииці було 3 роки і найстаршому хлопчику можливо 11 років. Для мене було викликом побудувати розповідь так, щоб вона була доступна для всіх діток.

Я почала розповідати про свою бабусю Ганю, яка народилась у 1930 році, і якій на час, коли настав в Україні Великий Голод було 2 рочки, а наступного року – 3 рочки. Нашій наймолодшій учасниці в групі було 3 рочки, тому дітки могли уявити.

Я показала кілька фото дітей того часу – немовлятко, замотане в мами на руках і дівчинку в благенькому одязі. Запитала: “Як виглядають ці дітки? Як вони вдягнені? Чи їм не холодно? Чи відрінається їхній одяг від вашого?”