У повісті розкриваються не тільки питання етнічної нерівності, антисемітизму, а й важливі воєнні теми: пропаганда, рабство, експлуатація дітей, родинні стосунки, система (як павутина) й підпорядкування лідеру.
The novel shows the power of friendship, family, unity, devotion to the truth, endurance, thirst for life and victory.
Be prepared to grieve. What some Ukrainian children are going through cannot fully fit into the head and heart.
Твір змальовує силу дружби, родини, єдності, відданості правді, витривалості, жагу до життя й перемоги.
Будьте готові знову горювати. Те, через що проходять деякі українські діти, не може повністю поміститися у голову й серце.
Не візьмуся аналізувати її з музичної чи вокальної точки зору. А от із мовної та поетичною даю свій короткий відгук.
Ми разом із ліричною героїнею переносимось у туманний ранок в Карпатах. Тиша і чуємо карпатський звук. Що це за звук, вона не описує. Просто називає його карпатським. Туман і хмари перемішуються. Ми в повній імлі з якимись звуками.
Коли в родині малі діти, їм особливо складно пояснити деякі істини з Божого Слова. Деякі батьки уникають розмов про смерть Христа. Бояться, що травмують дитину поганими новинами. Проте дитина, як і будь-яка людина, не знатиме Справжнього Ісуса, якщо не буде знайома з тим, як Він страждав, як Він помер і як Він став знову живим. Ми заберемо від Бога славу, якщо не поділимося історією про славну дорогу до Голгофи, славний хрест і славну гробницю.
Пропоную конспект заняття, яке орієнтується на християнські цінності. Такий урок я проводила для дітей молодшого шкільного віку. На уроці поставлені акценти на родючість України, працьовитість її людей. На рівні дитячого сприйняття пояснено, що в людей було забрано. Акцент на тому, що ми існуємо як народ. Використано символи: свічку, незабудку, хліб. Наприкінці молитва. Заняття було проведено до повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Заняття “Зерна” добре проводити або під час обжинків в Україні, або під час спогадів жертв голодоморів. Адже так діти можуть побачити цінність злаків, зокрема хліба на столі.
Я старшим дітям прочитала оповідання Зоряни Живки (Зоряна Живка) “Ангел на ймення Грушка”.
Реакція учнів була тотожною до моєї, коли я прочитала цей твір уперше. Я пам’ятаю, що одразу тоді згадала про свою бабусю, у пам’яті відтворювалися уривки діалогів з нею про цю трагедію. Наші бабусі такі схожі, що мені здається, що Зоряна пише не про свою бабусю, а про мою… Чесно.
Цього року я поділюся з вами ще одним твором із цієї збірки. Написала його дитяча письменниця Зоряна Живка. Називається “Ангел на ймення Грушка”. Ви не зустрінете у цьому оповідання із янголом, але ви його відчуєте. І він матиме дещо неочікуване втілення.
Із перших рядків ми знайомимось із дівчинкою-першокласницею і її бабусею, яка знає все-все. Я, коли читаю оповідання, уявляю себе на місці цієї дівчинки і ніби спілкуюся зі своєю бабусею, яка миє тарілки, поки я її розпитую. Я відчуваю запах її хати, у мене таке ж сильне бажання скуштувати гарячого свіжоспеченого хліба, і так само бачу образ груші-дички із гойдалкою…
Завдяки розповіді про літак АН –225 (це її паспортне “ім’я”) я зі своїми донечками дізналися, скільки всього корисного й цікавого робила наша “Мрія”. Вона жила так недалеко від моїх батьків, лише кілька кілометрів, а ми так мало про неї знали… Хіба я могла здогадуватись, які вантажі вона перевозить, яку гуманітарну допомогу надає і які виставки відбуваються прямо в ній всередині?
Книжка “Листи на війну. Діти пишуть солдатам” вийшла у світ ще в 2015 році, після того, як росія напала на Україну в 2014. На превеликий жаль, ці листи й дитячі побажання залишаються актуальними й сьогодні. Вони сповнені дитячою щирістю, справжністю.
Королева Британська за її довге життя стала персонажем не однієї дитячої книжки. Думаю, вона мала нагоду почитати цю історію, як мавпочка побувала в її палаці й підкрадалась до її ліжка, поки вона спала.