Ваше ім'я: *

Ваш email *



Правда про відьму з-під лісу

“Правда про відьму з-під лісу” Христини Процак – про те, що може статись із людиною, яка пережила велику трагедію.
В історії розповідається про долю жінки-маргіналки, яка живе десь у лісі й лякає дітей тим, що вона відьма.
Маленька дівчинка через бабусину розповідь дізнається, хто ж ця “відьма” – насправді це людина, яка вчиняла подвиг під час Голодомору. Вона працювала на багатого пана і приносила додому картопляне лушпиння, яким ділилась з іншими, аби люди не померли від голодної смерті.


докладніше

Хліб – то святе

“Хліб – то святе” Наталії Павук – це розповідь, яка навчає з шаною ставитись до їжі, бути вдячним. У ній розповідається про дівчинку Оленку, яка не хотіла їсти сніданок: “Їж сам цей сухий хліб, не люблю такого!”.
Старший братик Оленки розповів їй про іншу дівчинку Оксанку – такого ж віку як й Оленка, але жила вона в часи Голодомору.


докладніше

Страшний сон

Історія “Страшний сон” Анни-Марії Волосацької розповідає нам про хлопчика Марка, який побачив за вікном свічки у вікнах інших квартир. З нудьги хлопчина почав ліпити хлібом, бо не міг знайти пластиліну. Він виліпив крилатих коней і колесницю й перенісся у минуле України, у голодний 32-33 роки, на подвіря його дідуся й бабусі.


докладніше

Любов до читання – малятам

У мене підростає вже друга донечка, якій недавно виповнилося 2 рочки. Обидві мої дівчинки мають жагу до читання. Молодша часто приносить мені книжечку з проханням почитати, називаючи її «Дід» (насправді це «Ріпка»), «Мед» (повна назва «Велике місто, маленький Зайчик або мед для мами»), «Зоя» (серія книжечок про дівчинку Зою з пластиліновими ілюстраціями Барбари Рід).

Не думаю, що відкрию для вас щось нове, але аби заохотити вас заохочувати малюків до читання, поділюся своїм досвідом і порадами.

Розпочинаємо з наймолодшого віку.


докладніше

Тіко й золоті крила

Цікава історія від автора та ілюстратора з міжнародним життям Ліо Ліонні «Тіко й золоті крила» розповідає нам про пташеня Тіко, народжене без крил, яке прагне бути як усі – могти літати, безтурботно пурхати, дружити й просто насолоджуватись життям.

Він настільки був захоплений бажанням мати крила, що хотів не просто звичайні, як у всіх, – а золоті!. Бажання здійснилось, птах всеодно відрізнявся від інших – його крила разючо виблискували на сонці, на відміну від чорних крил інших птахів його виду.


докладніше

Медяник для Миколая

“Медяник для Миколая” – збірочка історій, а також “миколайські” вірші (В. Вздульської та Н. Кметюк) й рецепт для виготовлення миколайчиків. Видана у “Братському” в 2013 році. Упорядкувала Юлія Березенко, проілюструвала Мар’яна Качмар.
Перша історія (автор Галина Кирпа) про п’ятирічну дівчинку, яка чекає на Миколая. Саме в неї виникла ідея подарувати святому медяника (звідси і назва збірочки), адже не тільки він до неї, а й вона до нього в гості зібралася.


докладніше

Книга, яку треба прочитати до дня Святого Миколая

“Книгу, яку треба прочитати до дня Святого Миколая” моя донечка отримала в подарунок ще минулого року. З особистим підписом від ілюстраторки Світлани Рудікової. Видана в 2016 році, в “Час майстрів” (Серія “Найкраще – дітям”). Розпочинається вона з “Історії про Святого Миколая”, з якої ми дізнаємось про дитинство, юність і доросле життя святого як священика і єпископа.


докладніше

Тихо Миколай ступає

“Тихо Миколай ступає” – це збірка поезій Мар’яни Качмар. Вона ж намалювала ілюстрації до книжечки. Видана у “Свічадо” в 2014 році.

Із коротких і довших віршиків ми дізнаємось про Миколая, який він: десь казковий, десь справжній.
Звичайно, він любить дарувати подарунки. Він іде, наспівуючи, навіть у негоду, засніженими вулицями до діток, через лісові кучугури до звіряток.


докладніше

Дітям про Голодомор

Цього року я вперше мала можливість розказати дітям про цю трагічну сторінку рідної історії на зустрічі Українського дитячого клубу в ОАЕ, яка проводилась у парку і називалась “Ми пам’ятаємо” – літературно-творчий вечір.

Розпочали ми зстріч із того, що сіли в коло і включили сумну мелодію (композитор Скорина).

Дітки зібралися різного віку. Наймолодшій учаснииці було 3 роки і найстаршому хлопчику можливо 11 років. Для мене було викликом побудувати розповідь так, щоб вона була доступна для всіх діток.

Я почала розповідати про свою бабусю Ганю, яка народилась у 1930 році, і якій на час, коли настав в Україні Великий Голод було 2 рочки, а наступного року – 3 рочки. Нашій наймолодшій учасниці в групі було 3 рочки, тому дітки могли уявити.

Я показала кілька фото дітей того часу – немовлятко, замотане в мами на руках і дівчинку в благенькому одязі. Запитала: “Як виглядають ці дітки? Як вони вдягнені? Чи їм не холодно? Чи відрінається їхній одяг від вашого?”


докладніше

Голодомор і Біблія

Я підібрала деякі уривки зі Святого Письма, над якими варто пороздумувати у контексті теми Голодомору 32-33 років в Україні.   Звичайно, ці уривки у даній підбірці вирвані з біблійного контексту, їх варто вивчати, відкривши Боже Слово і дивитись на них цілісно, враховуючи також біблійний та історичний контест.   Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали… (Від Івана 10:10) І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив? (Від Луки 12:18-20) На все свій час,є час для кожної справи під небом:   час народжуватися і час помирати,час садити і час виривати посаджене, час убивати і час лікувати,час руйнувати і час будувати, час плакати і час сміятися,час голосити і час танцювати,   час розкидати каміння і час каміння збирати,час обіймати і час стримуватися від обіймів, час шукати і час миритися з втратою,час зберігати і час викидати, час розривати і час зшивати,час мовчати і час говорити, час любити і час ненавидіти, час для війни і час для миру. (Еклезіаст 3:1-8) І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця… (2 Самуїла 21:1) Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. (Луки 4:25-26) Ці дві речі спіткали тебе, але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, хто розважить тебе? Синове твої повмлівали, лежали на розі всіх вулиць, мов олень у тенетах, повні гніву Господнього, крику Бога твого… (Ісаї 51:19-20) Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.  А все це початок терпінь породільних. (Матвія 24:7-8) Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!  Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся! (Луки 14:5)  ...
докладніше

Досить

Поки радянська історія приховувала факти, не називала явища своїми іменами, емігранти зберігали традиції й несли із собою історичну пам’ять. Багато в чому завдячуючи канадській діаспорі явище 32-33 років 20 століття в Україні почали називати не просто голодом, а голодомором.

Канадська письменниця з Онтаріо Марша Форчук Скрипух, коріння якої з України, перейнявшись історією про голодомор, написала англійською мовою дитячу казку “Досить”. Згодом історія була перекладена на українську мову і Михайло Марченко (теж з провінції Онтаріо) проілюстрував її.


докладніше

Чарлі і шоколадна фабрика

Учора ввечері ми дочитали з донечкою книжку Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”, а сьогодні переглянули фільм “Віллі Вонка і шоколадна фабрика” 1971 року.

Мені хотілося почути відгук від своєї дитини, тому я взяла в неї інтерв’ю.

У відео шестирічна Маріанна ділиться своїми загальними враженнями від історії, від головного персонажа – хлопчика Чарлі, а також проблемних дітей та дивного народу умпа-лумпів. Вона дає поради батькам неслухняних дітей.

Також Маріанна розказує про те, який диво-смаколик із шоколадної фабрики Вонки хотіла б спробувати сама, що вона б запитала в автора Роальда Дала, а до того ж пропонує своє продовження історії.


докладніше