Підготовка з дитиною до Пасхи Христа

Коли в родині малі діти, їм особливо складно пояснити деякі істини з Божого Слова. Деякі батьки уникають розмов про смерть Христа. Бояться, що травмують дитину поганими новинами. Проте дитина, як і будь-яка людина, не знатиме Справжнього Ісуса, якщо не буде знайома з тим, як Він страждав, як Він помер і як Він став знову живим. Ми заберемо від Бога славу, якщо не поділимося історією про славну дорогу до Голгофи, славний хрест і славну гробницю.

Заняття про голодомор дітям молодшого шкільного віку

Пропоную конспект заняття, яке орієнтується на християнські цінності. Такий урок я проводила для дітей молодшого шкільного віку. На уроці поставлені акценти на родючість України, працьовитість її людей. На рівні дитячого сприйняття пояснено, що в людей було забрано. Акцент на тому, що ми існуємо як народ. Використано символи: свічку, незабудку, хліб. Наприкінці молитва. Заняття було проведено до повномасштабного вторгнення росії в Україну.

Заняття “Зерна” дошкільнятам

Заняття “Зерна” добре проводити або під час обжинків в Україні, або під час спогадів жертв голодоморів. Адже так діти можуть побачити цінність злаків, зокрема хліба на столі.

Біблійні уривки до Дня подяки

Ось 17 місць зі Святого Письма, які можна зачитати та використати на День подяки. Аби нагадати собі, що усім ми завдячуємо Богові.

“Місторія однієї дружби” Ірини Цілик

Так, у творі розкрито трагічні події життя Києва, але авторка Ірина Цілик так вміло змогла їх описати, що вони не стали травмуючими й не ввігнали дитину у глибокий смуток. Крім того, вона показала, що історія – це не тільки щось сумне і тяжке, що є різні етапи життя Києва і що історія має зв’язок із сьогоденням. Наприклад, дівчинка-сирітка у Києві під час Другої світової й маленька жебрачка, яка й нині мешкає у такому великому місті. Діти, розстріляні в Бабиному Яру можуть і зараз отримати шану через спогад і букетик біля маленького пам’ятника.

4 клас дома за шкільною програмою

Моя дитина цього року навчалась дома за шкільною програмою 4 класу. Моєї подруги дитина піде у 4 клас цього року й вона хоче знати, чого можна очікувати, якщо вчитись за програмою вдома. Вона поставила мені різні запитання, я подумала, що можливо наш досвід стане корисним не тільки їй, а ще й комусь іншому. Отже, перейдемо до її запитань:

Хоумскулінг: система чи свобода?

Якщо я маю зобов’язання робити те чи інше, то я не почуваюся вільною робити те, що хочу. Лише тому, що ми вибрали хоумскулінг, ми автоматично не стаємо вільними від школи зовсім і наше життя не стало автоматично наповненим лише радістю від навчання, креативністю, спонтанністю й повнотою всього.

Обравши нестандартний спосіб виховання та освіти своїх дітей, а саме – домашнє навчання я стала перед питанням – а що саме я обираю? Тобто, для того, щоб це робити, потрібно усвідомлено підходити до процесу хоумскулінгу й мати свою філософію. Думаю, вона ще виробляється й формується через особисті проби, успіхи й помилки, через приклад інших сімей, через їхній досвід.

Дерево Єссея

Християни осучаснили цю ідею й деревом Єссея почали називати ялинку (або інше дерево), яку прикрашають іграшками, що зображають різні біблійні історії, які вказують на прихід Ісуса Христа. Зараз, окрім календаря, дерево Єссея стає популярним інструментом для Адвенту – часу оічкування на Христа, передріздвяного часу.

Дівчинка, що наступила на хліб

Сьогодні хочу познайомити вас із казкою Ганса Крістіана Андерсена про дівчинку, яка наступила на хліб.
Первісний текст від самого автора радше для читання дорослими, адже у ньому надто жорсткими ситуаціями освітлений огидний характер основної героїні – дівчинки Інге. До того ж, у першоджерелі зображені картини пекла, які можуть бути травматичними для малих дітей.
Натомість мені подобається адаптація цієї казки Олександром Тимофеєвським, яка знайшла своє місце у мультфільмі 1986 року:

Любов до читання – малятам

У мене підростає вже друга донечка, якій недавно виповнилося 2 рочки. Обидві мої дівчинки мають жагу до читання. Молодша часто приносить мені книжечку з проханням почитати, називаючи її «Дід» (насправді це «Ріпка»), «Мед» (повна назва «Велике місто, маленький Зайчик або мед для мами»), «Зоя» (серія книжечок про дівчинку Зою з пластиліновими ілюстраціями Барбари Рід).

Не думаю, що відкрию для вас щось нове, але аби заохотити вас заохочувати малюків до читання, поділюся своїм досвідом і порадами.

Розпочинаємо з наймолодшого віку.

Дітям про Голодомор

Цього року я вперше мала можливість розказати дітям про цю трагічну сторінку рідної історії на зустрічі Українського дитячого клубу в ОАЕ, яка проводилась у парку і називалась “Ми пам’ятаємо” – літературно-творчий вечір.

Розпочали ми зстріч із того, що сіли в коло і включили сумну мелодію (композитор Скорина).

Дітки зібралися різного віку. Наймолодшій учаснииці було 3 роки і найстаршому хлопчику можливо 11 років. Для мене було викликом побудувати розповідь так, щоб вона була доступна для всіх діток.

Я почала розповідати про свою бабусю Ганю, яка народилась у 1930 році, і якій на час, коли настав в Україні Великий Голод було 2 рочки, а наступного року – 3 рочки. Нашій наймолодшій учасниці в групі було 3 рочки, тому дітки могли уявити.

Я показала кілька фото дітей того часу – немовлятко, замотане в мами на руках і дівчинку в благенькому одязі. Запитала: “Як виглядають ці дітки? Як вони вдягнені? Чи їм не холодно? Чи відрінається їхній одяг від вашого?”