Ваше ім'я: *

Ваш email *


Дерево Єссея: біблійні уривки

День 1. Творець

День 2. Гріх

День 3. Ковчег

День 4. Авраам

День 5. Ісак і ягня

День 6. Драбина Якова

День 7. Йосип

День 8. Десять Заповідей

День 9. Обіцяний Край

День 10. Рут

День 11. Давид

День 12. Книга Заповіту

День 13. Пень Єссея

День 14. Лев і вівця

День 15. Пророцтво: Цар миру

День 16. Пророцтво: Добрий Пастир

День 17. Пророцтво: Страдник і Слуга

День 18. Пророцтво: Новий Заповіт

День 19. Пророцтво: Вифлеєм

День 20. Вигнання

День 21. Повернення й відбудова

День 22. Зірка

День 24. Ангол

День 25. Різдво

 

День 1. Творець

На початку Бог створив Небо та землю.

 

(Буття 1:1)

 

Споконвіку було Слово,

а Слово в Бога було,

і Бог було Слово.

Воно в Бога було споконвіку.

Усе через Нього повстало,

і ніщо, що повстало,

не повстало без Нього.

І життя було в Нім,

а життя було Світлом людей.

 

(Від Івана 1:1-4)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 2. Гріх

 

Але змій був хитріший над усю польову звірину, яку Господь Бог учинив. І сказав він до жінки:

– Чи Бог наказав: Не їжте з усякого дерева раю?

І відповіла жінка змієві:

– З плодів дерева раю ми можемо їсти,але з плодів дерева, що в середині раю, Бог сказав: «Не їжте із нього, і не доторкайтесь до нього, щоб вам не померти.»

І сказав змій до жінки:

– Умерти не вмрете! Бо відає Бог, що дня того, коли будете з нього ви їсти, ваші очі розкриються, і станете ви, немов Боги, знаючи добро й зло.

І побачила жінка, що дерево добре на їжу, і принадне для очей, і пожадане дерево, щоб набути знання. І взяла з його плоду, та й з’їла, і разом дала теж чоловікові своєму, і він з’їв.

І розкрилися очі в обох них, і пізнали, що нагі вони. І зшили вони фіґові листя, і зробили опаски собі.

І почули вони голос Господа Бога, що по раю ходив, як повіяв денний холодок. І сховався Адам і його жінка від Господа Бога серед дерев раю.

І закликав Господь Бог до Адама, і до нього сказав:

– Де ти?

А той відповів:

– Почув я Твій голос у раю і злякався, бо нагий я, і сховався.

 

(Буття 3:1-10)

 

Усі ми блудили, немов ті овечки,

розпорошились кожен на власну дорогу,

і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

 

(Ісая 53:6)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 3. Ковчег

 

І бачив Господь, що велике розбещення людини на землі,

і ввесь нахил думки серця її тільки зло повсякденно.

І пожалкував був Господь, що людину створив на землі.

І засмутився Він у серці Своїм.

І промовив Господь:

– Зітру Я людину, яку Я створив, з поверхні землі, від людини аж до скотини, аж до плазунів, і аж до птаства небесного. Бо жалкую, що їх Я вчинив.

Але Ной знайшов милість у Господніх очах.

 

(Буття 6:5-8)

 

І був потоп сорок день на землі,

і збільшилась вода, і понесла ковчега.

І він високо став над землею.

І прибула вода,

і сильно збільшилась вона на землі,

і пливав ковчег на поверхні води.

І дуже-дуже вода на землі прибула,

і покрились усі гори високі, що під небом усім.

На п’ятнадцять ліктів угору вода прибула, і покрилися гори.

І вимерло всяке тіло, що рухається на землі:

серед птаства, і серед скотини, і серед звірини,

і серед усіх плазунів, що плазують по землі,

і кожна людина.

Усе, що в ніздрях його дух життя,

з усього, що на суходолі вимерло було.

І винищив Бог усяку істоту на поверхні землі,

від людини аж до скотини,

аж до плазуна, і аж до птаства небесного,

вони стерлись з землі.

І зостався тільки Ной

та те, що з ним у ковчезі було.

 

(Буття 7:17-23)

 

Бо заплата за гріх смерть,

а дар Божий вічне життя

в Христі Ісусі, Господі нашім!

 

(До Римлян 6:23)

 

 

 

 

День 4. Авраам

 

І промовив Господь до Аврама:

– Вийди зо своєї землі,

і від родини своєї,

і з дому батька свого

до Краю, який Я тобі покажу.

І народом великим тебе Я вчиню,

і поблагословлю Я тебе,

і звеличу ймення твоє,

і будеш ти благословенням.

І поблагословлю, хто тебе благословить,

хто ж тебе проклинає, того прокляну.

І благословляться в тобі всі племена землі!

І відправивсь Аврам, як сказав був до нього Господь, і з ним пішов Лот.

Аврам же мав віку сімдесят літ і п’ять літ, як виходив з Харану.

І Аврам узяв Сару, свою жінку,

та Лота, сина брата свого,

і ввесь маєток, який набули,

і людей, що їх набули у Харані,

та й вийшли, щоб піти до Краю ханаанського.

І до Краю ханаанського вони прибули.

І пройшов Аврам по Краю аж до місця Сихему, аж до дуба Мамре.

А ханаанеянин тоді проживав у цім Краї.

І Господь явився Авраму й сказав:

– Я дам оцей Край потомству твоєму.

І він збудував там жертівника Господеві, що явився йому.

 

(Буття 12:1-7)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 5. Ісак і ягня

 

І сталось після цих випадків, що Бог випробовував Авраама. І сказав Він до нього: — Аврааме!

А той відказав:

– Ось я!

І промовив Господь:

– Візьми свого сина, свого одинака, що його полюбив ти, Ісака, та й піди собі до краю Морія, і принеси там його в цілопалення на одній із тих гір, що про неї скажу тобі.

І встав Авраам рано вранці, і свого осла осідлав; і взяв із собою двох слуг та Ісака, сина свого, і для цілопалення дров нарубав.

І встав, і пішов він до місця, що про нього сказав йому Бог.

А третього дня Авраам звів очі свої, та й побачив те місце здалека.

І сказав Авраам своїм слугам:

– Сідайте собі тут з ослом, а я й хлопець підем аж туди, і поклонимося, і повернемося до вас.

І взяв Авраам дрова для цілопалення, і поклав на Ісака, сина свого, і взяв в свою руку огонь та ножа, і пішли вони разом обоє.

І сказав Ісак до Авраама, свого батька, говорячи:

– Батьку мій!

А той відказав:

– Ось я, сину мій!

І промовив Ісак:

– Ось огонь та дрова, а де ж ягня на цілопалення?

І відказав Авраам:

–  Бог нагледить ягня Собі на цілопалення, сину мій!

І пішли вони разом обоє.

І вони прийшли до місця, що про нього сказав йому Бог.

І збудував там Авраам жертівника, і дрова розклав, і зв’язав Ісака, сина свого, і поклав його на жертівника над дровами.

І простяг Авраам свою руку, і взяв ножа, щоб зарізати сина свого…

Та озвався до нього Ангол Господній із неба й сказав:

– Аврааме, Аврааме!

А той відізвався:

–  Ось я!

І Ангол промовив:

– Не витягай своєї руки до хлопця, і нічого йому не чини, бо тепер Я довідався, що ти богобійний, і не пожалів для Мене сина свого, одинака свого.

А Авраам звів очі свої та й побачив, аж ось один баран зав’яз у гущавині своїми рогами. І пішов Авраам, і взяв барана, і приніс його на цілопалення замість сина свого.

(Буття 22:1-13)

 

Наступного дня Іван бачить Ісуса, що до нього йде, та й каже: Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!   (Від Івана 1:29)

День 6. Драбина Якова

 

І вийшов Яків із Беер-Шеви, і пішов до Харану.

І натрапив він був на одне місце, і ночував там, бо сонце зайшло було. І взяв він з каміння того місця, і поклав собі в голови. І він ліг на тім місці.

І снилось йому, ось драбина поставлена на землю, а верх її сягав аж неба. І ось Анголи Божі виходили й сходили по ній.

І ото Господь став на ній і промовив:

– Я Господь, Бог Авраама, батька твого, і Бог Ісака.

Земля, на якій ти лежиш,

Я дам її тобі та нащадкам твоїм.

І буде потомство твоє, немов порох землі.

І поширишся ти на захід, і на схід, і на північ, і на південь.

І благословляться в тобі та в нащадках твоїх всі племена землі.

І ось Я з тобою,

і буду тебе пильнувати скрізь, куди підеш,

і верну тебе до цієї землі,

бо Я не покину тебе,

аж поки не вчиню, що Я сказав був тобі.

І прокинувся Яків зо свого сну, та й сказав:

– Дійсно, Господь пробуває на цьому місці, а того я й не знав!

І злякався він і сказав:

– Яке страшне оце місце! Це ніщо інше, як дім Божий, і це брама небесна.

 

(Буття 28:10-17)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 7. Йосип

 

А Ізраїль любив Йосипа над усіх синів своїх, бо він був у нього сином старости. І він справив йому квітчасте вбрання.

І бачили його браття, що їх батько полюбив його над усіх братів його, і зненавиділи його, і не могли говорити з ним спокійно.

І снився був Йосипові сон, і він розповів своїм браттям, а вони ще збільшили ненависть до нього. І сказав він до них:

–  Послухайте но про той сон, що снився мені. А ото ми в’яжемо снопи серед поля, і ось мій сніп зачав уставати, та й став. І ось оточують ваші снопи, та й вклоняються снопові моєму.

І сказали йому його браття:

– Чи справді ти будеш царювати над нами, чи теж справді ти будеш панувати над нами?

І вони збільшили ненависть до нього через сни його та через слова його.

І снився йому ще сон інший, і він оповів його братам своїм, та й сказав:

– Оце снився мені ще сон, і ось сонце та місяць та одинадцять зір вклоняються мені.

І він розповів це батькові своєму та браттям своїм. І докорив йому батько його, та й промовив до нього:

– Що то за сон, що снився тобі? Чи справді прийдемо ми, я та мати твоя та брати твої, щоб уклонитися тобі до землі?

І заздрили йому брати його, а батько його запам’ятав ці слова.

І пішли брати його пасти отару свого батька в Сихем. І сказав Ізраїль до Йосипа:

– Таж брати твої пасуть у Сихемі! Іди ж, і я пошлю тебе до них!

А той відказав йому:

– Ось я!

І сказав він до нього:

– Піди но, побач стан братів твоїх і стан отари, та й дай мені відповідь.

І він послав його з долини Хеврону, і той прибув до Сихему. І знайшов його один чоловік, а він ось блукає по полю. І запитав його той чоловік, кажучи:

– Чого ти шукаєш?

А той відказав:

– Я шукаю братів своїх. Скажи ж мені, де вони випасають?

І сказав той чоловік:

– Вони пішли звідси, бо я чув, як казали вони: !Ходімо до Дотаїну».

І пішов Йосип за своїми братами, і знайшов їх у Дотаїні.

А вони побачили його здалека, і поки він наблизився до них, то змовлялися на нього, щоб убити його. І сказали вони один одному:

– Ось іде той сновидець! А тепер давайте вбиймо його, і вкиньмо його до однієї з ям, та й скажемо: «Дикий звір з’їв його!» І побачимо, що буде з його снами.

І почув це Рувим, і визволив його з руки їхньої, і сказав:

– Не губімо душі його!

І сказав до них Рувим:

– Не проливайте крови, киньте його до ями тієї, що в пустині, а руки не кладіть на нього, щоб визволити його з їхньої руки, щоб вернути його до батька його.

І сталося, коли прийшов Йосип до братів своїх, то вони стягнули з Йосипа вбрання його, вбрання квітчасте, що на ньому було. І взяли його, та й кинули його до ями, а яма та порожня була, не було в ній води. І сіли вони попоїсти хліба. І звели вони очі свої та й побачили, ось караван ізмаїлітів іде з Ґілеаду, а верблюди їхні несуть пахощі, і бальзам, і ладан, іде він спровадити це до Єгипту.

І сказав Юда до своїх братів:

– Яка користь, що вб’ємо нашого брата, і затаїмо його кров? Давайте продамо його ізмаїльтянам, і рука наша нехай не буде на ньому, бо він брат нам, він наше тіло.

І послухалися брати його. І коли проходили мідіяніти, купці, то витягли й підняли Йосипа з ями. І продали Йосипа ізмаїльтянам за двадцять срібняків, а ті повели Йосипа до Єгипту.

А Рувим вернувся до ями, аж нема Йосипа в ямі! І розірвав він одежу свою… І вернувся він до братів своїх, та й сказав:

– Немає хлопця! А я, куди я піду?

А вони взяли Йосипове вбрання, і зарізали козла, і вмочили вбрання в кров. І послали вони квітчасте вбрання, і принесли до свого батька, та й сказали:

– Оце ми знайшли. Пізнай но, чи це вбрання твого сина воно, чи ні?

А він пізнав його та й сказав:

– Вбрання мого сина… Дикий звір його з’їв… Справді розшарпаний Йосип!

І роздер Яків одіж свою, і зодягнув веретище на стегна свої, і багато днів справляв жалобу по синові своєму…

І зачали всі сини його та всі дочки його потішати його. Але він не міг утішитися, та й сказав:

– У жалобі зійду я до сина мого до шеолу.

І плакав за ним його батько.

І мідіяніти продали Йосипа до Єгипту, до Потіфара, царедворця фараонового, начальника царської сторожі.

 

(Буття 37:3-36)

 

І пішли також браття його, і впали перед лицем його, та й сказали:

– Ось ми тобі за рабів!

А Йосип промовив до них:

– Не бійтеся, бо хіба ж я замість Бога?  Ви задумували були на мене зло, та Бог задумав те на добре, щоб зробити, як вийшло сьогодні, щоб заховати при житті великий народ! А тепер не лякайтеся, я буду утримувати вас та дітей ваших!

І він потішав їх, і промовляв до їхнього серця.

 

(Буття 50:18-21)

 

І знаємо, що тим, хто любить Бога, хто покликаний Його постановою, усе допомагає на добре.

 

(До Римлян 8:28)

 

 

День 8. Десять Заповідей

 

І повернувся, і зійшов Мойсей із гори, а в руці його дві таблиці свідоцтва, писані з обох їхніх сторін, звідси й звідти вони були писані.

А таблиці Божа робота вони, а письмо Боже письмо воно, вирізьблене на таблицях.

І почув Ісус голос народу, як кричав він, та й сказав до Мойсея:

– Крик бою в таборі!

А той відказав:

– Це не крик сили переможців і не крик слабости переможених, я чую голос співу!

(Вихід 32:15-18)

 

І Бог промовляв всі слова оці, кажучи:

– Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з єгипетського краю з дому рабства. Хай не буде тобі інших богів передо Мною! Не роби собі різьби і всякої подоби з того, що на небі вгорі, і що на землі долі, і що в воді під землею. Не вклоняйся їм і не служи їм, бо Я Господь, Бог твій, Бог заздрісний, що карає за провину батьків на синах, на третіх і на четвертих поколіннях тих, хто ненавидить Мене, і що чинить милість тисячам поколінь тих, хто любить Мене, і хто держиться Моїх заповідей.

Не призивай Імення Господа, Бога твого, надаремно, бо не помилує Господь того, хто призиватиме Його Ймення надаремно.

Пам’ятай день суботній, щоб святити його! Шість день працюй і роби всю працю свою, а день сьомий субота для Господа, Бога твого: не роби жодної праці ти й син твій, та дочка твоя, раб твій та невільниця твоя, і худоба твоя, і приходько твій, що в брамах твоїх. Бо шість день творив Господь небо та землю, море та все, що в них, а дня сьомого спочив тому поблагословив Господь день суботній і освятив його.

Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі, яку Господь, Бог твій, дає тобі!

Не вбивай!

Не чини перелюбу!

Не кради!

Не свідкуй неправдиво на свого ближнього!

Не жадай дому ближнього свого, не жадай жони ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!

І ввесь народ бачив та чув громи та полум’я, і голос сурми, і гору димлячу. І побачив народ, і всі тремтіли та й поставали здалека. І сказали вони до Мойсея: – Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали.

І промовив Мойсей до народу:

– Не бійтеся, бо Бог прибув для випробування вас, і щоб страх Його був на ваших обличчях, щоб ви не грішили.

(Вихід 20:1-20)

 

Я в серці своїм заховав Твоє слово, щоб мені не грішити проти Тебе.

(Псалми 118:11)

 

День 9. Обіцяний Край

 

І промовляв Господь до Мойсея, говорячи:

– Пошли людей, і вони розвідають ханаанський Край, що Я даю Ізраїлевим синам; пошлете по одному чоловікові від племени своїх батьків, кожного начальника в них.

 

(Числа 13:1,2)

 

І послав їх Мойсей розвідати Край ханаанський, та й промовив до них:

– Підіть тут на південь, і ввійдете на гору, та й побачите той Край який він, і народ, що сидить у ньому, чи сильний він, чи слабий, чи малий він, чи численний? І який той Край, що він сидить у ньому, чи він добрий чи злий? І які ті міста, що він сидить у них, чи в таборах, чи в твердинях? І яка та земля, чи масна вона, чи пісна? Чи є на ній дерево, чи ні? І будьте відважні, і візьміть з плоду землі; а дні ці дні виноградного первоплоду.

І знялися вони, і розвідали той Край від пустині Цін аж до Рехова, у напрямі до Хамоту.І пішли вони на південь, і прибули аж до Хеврону, а там були Ахіман, Шешай та Талмай, нащадки велетня. А Хеврон був збудований за сім літ перед Цоаном єгипетським.

І прибули вони аж до долини Ешколу, і витяли там галузку з одним гроном винограду, і вдвох понесли його на жердині; також узяли із гранатів та з фіґ.

 

(Числа 13:17-23)

 

І вони розповіли йому та й сказали:

– Прибули ми до Краю, куди ти послав був нас, а він тече молоком та медом, а оце плід його!

 

(Числа 13:27)

 

 

 

Благослови, душе моя, Господа, і не забувай за всі добродійства Його!

 

(Псалми 102:2)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 10. Рут

 

А Рут відказала:

– Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій мій Бог.

 

(Рут 1:16)

 

І сказав Боаз до слуги свого, поставленого над женцями:

– Чия це дівчина?

І відповів той слуга, поставлений над женцями, і сказав:

– Дівчина моавітянка вона, що вернулася з Ноомі з моавських піль.

А вона сказала:

– Нехай я збиратиму, та назбираю між снопами за женцями!

І прийшла вона, і стала від самого ранку й аж дотепер; а вдома вона була мало.

І сказав Боаз до Рут:

– Ото чуєш, дочко моя, не ходи збирати на іншому полі, і не йди звідси, і так пристань до моїх дівчат.Доглядай цього поля, де будуть жати, і ти підеш за ними. Ось я наказав слугам не займати тебе. А як спрагнеш, то підеш до начинь, та й нап’єшся з того, що поначерпують слуги!

І впала вона на обличчя своє, та й вклонилася до землі, і сказала йому:

– Чому знайшла я милість в очах твоїх, що ти прихилився до мене, хоч я чужа?

І відповів Боаз і сказав їй:

– Докладно розповіджено мені все, що зробила ти з своєю свекрухою по смерті твого чоловіка, і ти кинула батька свого й матір свою та край свого народження, і пішла до народу, якого не знала вчора-позавчора. Нехай Господь заплатить за чин твій, і нехай буде нагорода твоя повна від Господа, Бога Ізраїлевого, що ти прийшла сховатися під крильми Його!

А вона сказала:

– Нехай я знайду милість в очах твоїх, пане мій, бо ти потішив мене, і говорив до серця своєї невільниці. А я не є навіть як одна з твоїх невільниць!

І сказав їй Боаз у час їди:

–  Підійди сюди, та з’їж хліба й замочи у квасі шматок свій.

І сіла вона збоку женців, а він подав їй праженого зерна. І їла вона й наситилася, і ще й позоставила. І встала вона збирати. А Боаз наказав слугам своїм, говорячи:

– І між снопами нехай збирає, і не кривдьте її. І також конче киньте їй зо снопів, і позоставте, і буде вона збирати, а ви не лайте її.

І збирала вона на полі аж до вечора, і вимолотила те, що назбирала, і було близько ефи ячменю.

(Рут 2:5-17)

 

І сказали жінки до Ноомі: Благословенний Господь, що не позбавив тебе сьогодні родича! І буде славним ім’я його серед Ізраїля.

(Рут 4:14)

 

День 11. Давид

І сказав Господь до Самуїла:

– Аж доки ти сумуватимеш за Саулом? Таж Я відкинув його, щоб не царював над Ізраїлем. Наповни рога свого оливою, та й іди, пошлю тебе до віфлеємлянина Єссея, бо Я наглянув Собі царя між синами його. (1 Самуїлова 16:1)

 

І взяв Самуїл рога оливи, та й помазав його серед братів його. І Дух Господній злинув на Давида, і був на ньому від того дня й далі. А Самуїл устав, і пішов до Рами. (1 Самуїлова 16:13)

 

І зібрали филистимляни свої війська на війну. І зібралися вони до Сохо, що Юдине, і таборували між Сохо та між Азекою в Ефес-Даммімі. І зібралися Саул та ізраїльтяни, і таборували в долині Елі, і вставилися до бою проти филистимлян.

І стояли филистимляни на горі з того боку, а Ізраїль стояв на горі з цього боку, а поміж ними долина.

І вийшов із филистимських таборів одноборець, ім’я йому Ґоліят із Ґату. Високий був шість ліктів і п’ядь. А на голові його мідяний шолом, і він одягнений був у панцера з луски; а вага того панцера п’ять тисяч шеклів міді.А на ногах його мідяні наголінники, а за плечима його мідяний спис. А держак списа його як ткацький вал, а вістря спису його шістсот шеклів заліза. А перед ним ходив щитоноша.

І став він, і кликнув до Ізраїлевих полків, та й сказав до них:

– Чого ви вийшли ставати до бою? Чи ж я не филистимлянин, а ви не раби Саулові? Оберіть собі кого, і нехай він зійде до мене. Якщо він зможе воювати зо мною, і вб’є мене, то ми станемо вам за рабів. А якщо я переможу його, і вб’ю його, то ви станете нам за рабів, і будете служити нам. (1 Самуїлова 17:1-9)

 

І взяв він кия свого в свою руку, і вибрав собі п’ять вигладжених камінців із потоку, і поклав їх у пастушу торбу, яку мав, та в торбину, а його праща у руці його. І він пішов до филистимлянина. (1 Самуїлова 17:40)

 

І сказав Давид до филистимлянина:

–  Ти йдеш на мене з мечем і списом та ратищем, а я йду на тебе в Ім’я Господа Саваота, Бога військ Ізраїлевих, які ти зневажив. Сьогодні віддасть тебе Господь у мою руку, і я поб’ю тебе, і відітну голову твою з тебе, і дня цього я дам падло филистимського табору птаству небесному та земній звірині. І пізнає вся земля, що є Бог Ізраїлів! І пізнає вся громада те, що Господь спасає не мечем та списом, бо це війна Господа, і Він віддасть вас у нашу руку.

І сталося, коли филистимлянин устав і пішов, і зблизився до Давида, то Давид поспішив і побіг до лави навпроти филистимлянина. І простяг Давид руку свою до торби, і взяв звідти каменя, та й кинув із пращі, і вдарив филистимлянина в чоло його. І той камінь втявся йому в чоло, і він упав на обличчя своє на землю.

І отак переміг Давид филистимлянина пращею та каменем, і вдарив він филистимлянина, та й убив його, а меча не було в Давидовій руці. (1 Самуїлова 17:45-50)

 

Господня земля, і все, що на ній, вселенна й мешканці її… (Псалми 23:1)

День 12. Книга Заповіту

 

 

 

А цар послав, і зібрали до нього всіх старших Юди та Єрусалиму. І ввійшов до Господнього дому цар та кожен муж Юди, а з ним усі мешканці Єрусалиму, і священики, і пророки, і ввесь народ від малого й аж до великого, і він прочитав до їхніх ушей усі слова Книги Заповіту, знайденої в Господньому домі.

І став цар на підвищенні, і склав заповіта перед Господнім лицем, щоб ходити за Господом та додержувати заповіді Його, і свідчення Його, і постанови Його всім серцем та всією душею, щоб виконати слова того заповіту, що написані в тій книзі.

І ввесь народ пристав до заповіту.

 

(2 Царів 23:1-3)

 

Для моєї ноги Твоє слово світильник,

то світло для стежки моєї.

 

(Псалми 118:105)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 13. Пень Єссея

 

 

І вийде Пагінчик із пня Єссеєвого,

і Галузка дасть плід із коріння його.

І спочине на Нім Дух Господній,

дух мудрости й розуму,

дух поради й лицарства,

дух пізнання та страху Господнього.

Його уподобання в страху Господньому,

і Він не на погляд очей своїх буде судити,

і не на послух ушей Своїх буде рішати,

але буде судити убогих за правдою,

і правосуддя чинитиме слушно сумирним землі.

І вдарить Він землю жезлом Своїх уст,

а віддихом губ Своїх смерть заподіє безбожному.

І станеться поясом клубів Його справедливість,

вірність же поясом стегон Його!

 

(Ісаї 11:1-5)

 

І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця.

 

(Івана 1:14)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 14. Лев і вівця

 

І замешкає вовк із вівцею,

і буде лежати пантера з козлям,

і будуть разом телятко й левчук,

та теля відгодоване,

а дитина мала їх водитиме!

А корова й ведмідь будуть пастися разом,

разом будуть лежати їхні діти,

і лев буде їсти солому, немов та худоба!

І буде бавитися немовлятко над діркою гада,

і відняте від перс дитинча простягне свою руку над нору гадюки,

не вчинять лихого

та шкоди не зроблять на всій святій Моїй горі,

бо земля буде повна пізнання Господнього

так, як море вода покриває!

І станеться в день той:

до Кореня Єссеєвого,

що стане прапором народам,

погани звертатися будуть до Нього,

і буде славою місце спочинку Його!

 

(Ісая 11:6-10)

 

І Слово сталося тілом,

і перебувало між нами,

повне благодаті та правди,

і ми бачили славу Його,

славу як Однородженого від Отця.

 

(Від Івана 1:14)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 15. Пророцтво: Цар миру

 

Без кінця

буде множитися

панування та мир на троні Давида

й у царстві його,

щоб поставити міцно його

й щоб підперти його правосуддям та правдою

відтепер й аж навіки,

ревність Господа Саваота це зробить!

Проти Якова слово послав був Господь,

а впало воно на Ізраїля…

 

(Ісая 9:6,7)

 

Зоставляю вам мир,

мир Свій вам даю!

Я даю вам не так, як дає світ.

Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається!

 

(Від Івана 14:27)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 16. Пророцтво: Добрий Пастир

 

Він отару Свою буде пасти,

як Пастир, раменом Своїм позбирає ягнята,

і на лоні Своєму носитиме їх,

дійняків же провадити буде!

 

(Ісая 40:11)

 

Господь то мій Пастир,

тому в недостатку не буду,

на пасовиськах зелених оселить мене,

на тихую воду мене запровадить!

 

(Псалми 22:1,2)

 

Мого голосу слухають вівці Мої,

і знаю Я їх,

і за Мною слідком вони йдуть.

 

(Від Івана 10:27)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 17. Пророцтво: Страдник і Слуга

 

Хто нашій спасенній тій звістці повірив,

і над ким відкривалось рамено Господнє?

Бо Він виріс перед Ним, мов галузка,

і мов корінь з сухої землі,

не мав Він принади й не мав пишноти;

і ми Його бачили, та краси не було, щоб Його пожадати!

Він погорджений був,

Його люди покинули,

страдник, знайомий з хоробами,

і від Якого обличчя ховали,

погорджений, і ми не цінували Його…

Направду ж Він немочі наші узяв

і наші болі поніс,

а ми уважали Його за пораненого,

ніби Бог Його вдарив поразами й мучив…

А Він був ранений за наші гріхи,

за наші провини Він мучений був,

кара на Ньому була за наш мир,

Його ж ранами нас уздоровлено!

Усі ми блудили, немов ті овечки,

розпорошились кожен на власну дорогу,

і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!

Він гноблений був та понижуваний,

але уст Своїх не відкривав.

Як ягня був проваджений Він на заколення,

й як овечка перед стрижіями своїми мовчить,

так і Він не відкривав Своїх уст…

Від утиску й суду Він забраний був,

і хто збагне Його рід?

Бо з краю живих Він відірваний був,

за провини Мого народу на смерть Його дано…

І з злочинцями визначили Йому гроба Його,

та Його поховали в багатого,

хоч провини Він не учинив,

і не було в Його устах омани…

Та зволив Господь, щоб побити Його,

щоб муки завдано Йому.

Якщо ж душу Свою покладе Він як жертву за гріх,

то побачить насіння, і житиме довгії дні,

і замір Господній рукою Його буде мати поводження!

Він через муки Своєї душі буде бачити плід, та й насититься.

Справедливий, Мій Отрок, оправдає пізнанням Своїм багатьох,

і їхні гріхи понесе.

Тому то дам уділ Йому між великими,

і з потужними буде ділити здобич за те,

що на смерть віддав душу Свою,

і з злочинцями був порахований,

хоч гріх багатьох Сам носив і заступавсь за злочинців!

 

(Ісая 53:1-12)

 

Ісус відповів:

–  Надо Мною ти жадної влади не мав би, коли б тобі зверху не дано було; тому більший гріх має той, хто Мене тобі видав…

Після цього Пилат намагався пустити Його, та юдеї кричали, говорячи:

– Якщо Його пустиш, то не кесарів приятель ти! Усякий, хто себе за царя видає, противиться кесареві.

Як зачув же Пилат оце слово, то вивів назовні Ісуса, і засів на суддеве сидіння, на місці, що зветься літостротон, по-гебрейському ж гаввата.Був то ж день Приготовлення Пасхи, година була близько шостої. І він каже юдеям:

– Ось ваш Цар!

Та вони закричали:

– Геть, геть із Ним! Розіпни Його!

Пилат каже до них:

– Царя вашого маю розп’ясти?

Первосвященики відповіли:

– Ми не маєм царя, окрім кесаря!

Ось тоді він їм видав Його, щоб розп’ясти… І взяли Ісуса й повели… І, нісши Свого хреста, Він вийшов на місце, Череповищем зване, по-гебрейському Голгофа.

Там Його розп’яли, а з Ним разом двох інших, з одного та з другого боку, а Ісуса всередині.

 

(Від Івана 19:11-18)

 

Як Отець Мене знає,

так і Я Отця знаю,

і власне життя Я за вівці кладу.

 

(Від Івана 10:15)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 18. Пророцтво: Новий Заповіт

 

Ось дні наступають, –

говорить Господь,

– і складу Я із домом Ізраїлевим

і з Юдиним домом

Новий Заповіт.

Не такий заповіт,

що його з їхніми батьками

Я склав був у той день,

коли міцно за руку їх узяв,

щоб їх вивести з краю єгипетського.

Та вони поламали Мого заповіта,

і Я їх відкинув, –

говорить Господь!

– Бо це ось отой Заповіт,

що його по цих днях складу з домом Ізраїля,

– каже Господь:

Дам Закона Свого

 в середину їхню,

і на їхньому серці

його напишу,

і Я стану їм Богом,

вони ж Мені будуть народом!

І більше не будуть навчати вони один одного,

і брат свого брата, говорячи:

«Пізнайте Господа!»

Бо всі будуть знати Мене,

від малого їхнього

й аж до великого їхнього, –

каже Господь,

– бо їхню провину прощу,

і не буду вже згадувати їм гріха!

 

(Єремія 31:31-34)

 

А вони відказали:

Віруй в Господа Ісуса,

і будеш спасений ти сам та твій дім.

 

(Дії Апостолів 16:31)

 

 

 

 

 

День 19. Пророцтво: Вифлеєм

 

А ти, Віфлеєме-Єфрате,

хоч малий ти у тисячах Юди,

із тебе Мені вийде Той,

що буде Владика в Ізраїлі,

і віддавна постання Його, від днів віковічних.

Тому Він їх видасть до часу,

аж поки ота не породить, що має родити,

а останок братів Його вернеться до Ізраїлевих синів.

І стане, і буде Він пасти Господньою силою,

величністю Ймення Господа Бога Свого.

І осядуть вони,

бо Він стане великий тепер аж до кінців землі!

 

(Михей 5:1-3)

 

Пішов теж і Йосип із Галілеї, із міста Назарету,

до Юдеї, до міста Давидового, що зветься Віфлеєм,

бо походив із дому та з роду Давидового,

щоб йому записатись із Марією,

із ним зарученою,

що була вагітна.

І сталось, як були вони там,

то настав їй день породити.

І породила вона свого Первенця Сина,

і Його сповила,

і до ясел поклала Його,

бо в заїзді місця не стало для них…

 

(Від Луки 2:4-7)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 20. Вигнання

 

Тоді Навуходоносор переповнився лютістю, і вигляд його обличчя змінився проти Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо.

Він відповів, і наказав напалити піч усемеро понад те, як повинно було напалити її. І він наказав хоробрим військовим мужам, що були в його війську, зв’язати Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, щоб укинути до палахкотючої огненної печі.

Того часу ці мужі були пов’язані в своїх плащах, у своїх сорочках і в своїх шапках, і в своїх убраннях, і були повкидані до середини палахкотючої огненної печі. А що слово царя було гостре, то піч напалена була надзвичайно сильно, так що тих мужів, що підіймали, щоб укинути Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, забило їх огняне полум’я.

А ці три мужі, Шадрах, Мешах та Авед-Неґо, упали до середини палахкотючої огненної печі пов’язані. Тоді цар Навуходоносор здивувався, і поспішно встав, заговорив та й сказав до своїх радників:

– Чи ж не трьох зв’язаних мужів ми кинули до середини огню? Ті відповіли та й сказали цареві:

– Певне, царю!

Він відповів та й сказав:

– Таж я бачу чотирьох мужів непов’язаних, що ходять посеред огню, і шкоди їм нема, а вигляд того четвертого подібний до Божого сина!

Тоді Навуходоносор наблизився до челюстів палахкотючої огненної печі, заговорив та й сказав:

– Шадраху, Мешаху та Авед-Неґо, раби Його, Бога Всевишнього, вийдіть і прийдіть!

Тоді Шадрах, Мешах та Авед-Неґо вийшли з середини огню.

І зібралися сатрапи, заступники, і підсатрапи, і цареві радники, та й побачили тих мужів, що огонь не мав сили над їхнім тілом, і не опалився волос їхньої голови, і їхні плащі не змінилися, і запах огню не ввійшов у них. Навуходоносор заговорив та й сказав:

– Благословенний Бог Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, що послав Свого Ангола, і врятував Своїх рабів, які надіялися на Нього. І вони не послухалися царського слова, і дали свої тіла на огонь, аби не служити й не кланятися іншому богові, крім Бога свого. А тепер від мене видається наказ, що кожен з народу, люду та язика, який скаже що згірдливе на Бога Шадраха, Мешаха та Авед-Неґо, буде почетвертований, а дім його обернений буде на сміття, бо немає іншого Бога, що міг би так урятувати, як оце.

 

(Даниїл 3:19-29)

 

Не лякайсь перед ними, бо Я буду з тобою, щоб тебе рятувати, –

говорить Господь!

 

(Єремія 1:8)

 

 

День 21. Повернення й відбудова

 

А вони сказали мені:

– Позосталі, що лишилися з полону, там в окрузі, живуть у великій біді та в ганьбі, а мур Єрусалиму поруйнований, а брами його попалені огнем…

 

(Неемія 1:3)

 

І розповів я їм про руку Бога мого, що вона добра до мене, а також слова царя, які сказав він мені. І сказали вони:

– Станемо й збудуємо!

І зміцнили вони руки свої на добре діло.

 

(Неемія 2:18)

 

І був закінчений мур двадцятого й п’ятого дня місяця елула, за п’ятдесят і два дні.

І сталося, як почули про це всі наші вороги, та побачили всі народи, що були навколо нас, то вони впали в очах своїх та й пізнали, що ця праця була зроблена від нашого Бога!

 

(Неемія 6:15,16)

 

Ось Я посилаю Свого Ангола,

і він перед обличчям Моїм

приготує дорогу.

І нагло прибуде до храму Свого Господь,

Якого шукаєте ви,

і Ангол заповіту,

Якого  жадаєте.

– Ось іде Він, –

говорить Господь Саваот!

(Малахії 3:1)

 

Той, Хто свідкує, говорить оце:

  • Так, незабаром прийду!
  • Амінь. Прийди, Господи Ісусе!

 

(Об’явлення 22:20)

 

 

 

 

 

 

 

 

День 22. Зірка

 

Коли ж народився Ісус у Віфлеємі Юдейськім, за днів царя Ірода, то ось мудреці прибули до Єрусалиму зо сходу,і питали:

– Де народжений Цар Юдейський? Бо на сході ми бачили зорю Його, і прибули поклонитись Йому.

І, як зачув це цар Ірод, занепокоївся, і з ним увесь Єрусалим. І, зібравши всіх первосвящеників і книжників людських, він випитував у них, де має Христос народитись?

Вони ж відказали йому:

– У Вифлеємі Юдейськім, бо в пророка написано так: «І ти, Вифлеєме, земле Юдина, не менший нічим між осадами Юдиними, бо з тебе з’явиться Вождь, що буде Він пасти народ Мій ізраїльський».

Тоді Ірод покликав таємно отих мудреців, і докладно випитував їх про час, коли з’явилась зоря. І він відіслав їх до Вифлеєма, говорячи:

– Ідіть, і пильно розвідайтеся про Дитятко; а як знайдете, сповістіть мене, щоб і я міг піти й поклонитись Йому.

Вони ж царя вислухали й відійшли. І ось зоря, що на сході вони її бачили, ішла перед ними, аж прийшла й стала зверху, де Дитятко було. А бачивши зорю, вони надзвичайно зраділи. І, ввійшовши до дому, знайшли там Дитятко з Марією, Його матір’ю. І вони впали ницьма, і вклонились Йому. І, відчинивши скарбниці свої, піднесли Йому свої дари: золото, ладан та смирну.

А вві сні остережені, щоб не вертатись до Ірода, відійшли вони іншим шляхом до своєї землі.

 

(Від Матвія 2:1-12)

 

Я, Ісус, послав Свого Ангола,

щоб засвідчити вам це у Церквах.

Я корінь і рід Давидів,

зоря ясна і досвітня!

 

(Об’явлення 22:16)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 23. Світло А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім’я Назарет, до діви, що заручена з мужем була, на ім’я йому Йосип, із дому Давидового, а ім’я діві Марія. І, ввійшовши до неї, промовив:

– Радій, благодатная,

Господь із тобою!

Ти благословенна між жонами!

Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання. А Ангол промовив до неї:

– Не бійся, Маріє,

бо в Бога благодать ти знайшла!

І ось ти в утробі зачнеш,

і Сина породиш,

і даси Йому ймення Ісус.

Він же буде Великий,

і Сином Всевишнього званий,

і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

І повік царюватиме Він у домі Якова,

і царюванню Його не буде кінця.

А Марія озвалась до Ангола:

–  Як же станеться це, коли мужа не знаю?

І Ангол промовив у відповідь їй:

– Дух Святий злине на тебе,

і Всевишнього сила обгорне тебе,

через те то й Святе, що народиться,

буде Син Божий!

А ото твоя родичка Єлисавета

і вона зачала в своїй старості сина,

і оце шостий місяць для неї,

яку звуть неплідною.

Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

А Марія промовила:

– Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм!

І відійшов Ангол від неї.

 

(Від Луки 1:26-38)

 

Світло на просвіту поганам і на славу народу Твого Ізраїля!

 

(Від Луки 2:32)

 

І знову Ісус промовляв до них, кажучи:

Я Світло для світу. Хто йде вслід за Мною, не буде ходити у темряві той, але матиме світло життя.

(Від Івана 8:12)

 

День 24. Ангол

 

І ось раптом з’явилася з Анголом

сила велика небесного війська,

що Бога хвалили й казали:

  • Слава Богу на висоті, і на землі мир, у людях добра воля!

 

(Від Луки 2:13,14)

 

Чи не всі вони духи служебні,

що їх посилають на службу для тих,

хто має спасіння вспадкувати?

 

(До Євреїв 1:14)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

День 25. Різдво

 

І з’явилась на небі велика ознака:

Жінка, зодягнена в сонце,

а під ногами її місяць,

а на її голові вінок із дванадцяти зір.

І вона мала в утробі, і кричала від болю,

та муки терпіла від породу.

І з’явилася інша ознака на небі,

ось змій червоноогняний,

великий, що мав сім голів та десять рогів,

а на його головах сім вінців.

Його хвіст змів третину зір із Неба

та й кинув додолу.

І змій стояв перед жінкою, що мала вродити,

щоб з’їсти дитину її, коли вродить…

І дитину вродила вона чоловічої статі, що всі народи має пасти залізним жезлом. І дитина її була взята до Бога, і до престолу Його. А жінка втекла на пустиню, де вона мала місце, від Бога для неї вготоване, щоб там годували її тисячу двісті шістдесят день.

І сталась на небі війна: Михаїл та його Анголи вчинили зо змієм війну. І змій воював та його анголи,та не втрималися, і вже не знайшлося їм місця на небі.

І скинений був змій великий, вуж стародавній, що зветься диявол і сатана, що зводить усесвіт, і скинений був він додолу, а з ним і його анголи були скинені.

І я почув гучний голос на небі, який говорив:

–  Тепер настало спасіння, і сила, і царство нашого Бога, і влада Христа Його, бо скинений той, хто братів наших скаржив, хто перед нашим Богом оскаржував їх день і ніч! І вони його перемогли кров’ю Агнця та словом свого засвідчення, і не полюбили життя свого навіть до смерти! Через це звеселися ти, небо, та ті, хто на нім пробуває! Горе землі та морю, до вас бо диявол зійшов, маючи лютість велику, знаючи, що короткий час має!

А коли змій побачив, що додолу він скинений, то став переслідувати жінку, що вродила хлоп’я. І жінці дані були дві крилі великого орла, щоб від змія летіла в пустиню до місця свого, де будуть її годувати час, і часи, і півчасу. І пустив змій за жінкою з уст своїх воду, як річку, щоб річка схопила її. Та жінці земля помогла, і розкрила земля свої уста, та й випила річку, яку змій був пустив із своїх уст…

І змій розлютувався на жінку, і пішов воювати з останком насіння її, що вони бережуть Божі заповіді та мають свідоцтво Ісусове.

 

(Об’явлення 12:1-17)

 

Луки 2:1-10, Івана 3:16-17