Ваше ім'я: *

Ваш email *


Дівчинка з сірниками

І чому ж так багато історій на Різдво саме про те, як страждають і замерзають бідні діти? І в українській літературі є тому приклади, і в російській, і в усій світовій. Хто ж дав таким історіям початок? Чи якийсь один автор чи реалії життя в різних країнах?

Сьогодні я розповім вам про різдвяну історію, написану всесвітньовідомим данським письменником Гансом Християном  Андесеном, яка називається «Дівчинка з сірниками». До речі, цей твір, перекладений на українську мову, вийшов у збірнику «Біле Різдво» видавництва «Свічадо».

У ньому йдеться про дівчинку-жебрачку, яка ту вечір напередодні Різдва, голодна і благенько вдягнена намагається продати сірники, аби заробити хоч якусь копійчину, щоб поїсти. Додому на холодне горище повертатися вона не бажала, бо батько покарав би її. Запалюючи сірники дитині почали ввижатися красиві сцени. Після першого сірника вона бачила себе перед теплою металевою піччю, після другого – вечерею із засмаженою на Різдво гускою, після третього – прибрану до свята ялинку, а після четвертого – свою покійну бабусю. Щоб утримати її образ, вона кресонула всіма сірниками і пішла з бабусею до Бога.

Я була трішки стурбована, як моя шестирічна донечка сприйме цей твір. Автор закінчує оповідання позитивно: «І ніхто не знав, які дива вона бачила, у якій красі вона з бабусею зустріла своє Різдвяне Щастя». Тому донечку зігріла думка, що бідна дівчинка пішла на Небеса.

Потім ми переглянули мультфільм, сюжет на основі цього оповідання. Ось він у вільному доступі

Тут дівчинка виглядає не як білява данська крихітка,  і пейзажі не європейські, місто виглядає як десь у Росії.

А коли ми вже дивились фільм, із реальними акторами, мою дитину ця історія неймовірно зачепила. Вона постійно в мене запитувала: «Мамо, чому дівчинка не просить допомоги?» «Чому вона не постукала у двері цього дому?». Фільм переглянути можна тут

Режисер ще більше згустив фарби сумної реальності. У фільмі дівчинку витурюють з хати батьки-алкоголіки. Тато хоче відлупцювати її, та вона, сховавшись, просить у Бога про допомогу, аби той її не знайшов. Врятувавшись, дівчинка бреде містом, пропонуючи людям купити сірники. Це переддень Нового року. На Різдво померла бабуся білолашки і подарувала їй червоного шалика, у якому вона тепер кутається, але холод сильніший за вбрання. Дівчатко вже два дні не їло. Батьки вимагали у неї гроші, второговані із сірників, аби відсвяткувати Новий рік. Усі вже закупилися на свято, тому цього вечора ніхто в дівчинки сірників не придбав. Не маючи друзів (єдиним її другом була покійна бабуся), дівчинка вирішила відвідати її на цвинтарі. Але по дорозі зупинилась, заглядаючи у вікна дому, де щаслива сім’я святкує Новий рік, співає різдвяні пісні про Христа. Дівчинка, притаївшись за вікном, чує їхні розмови і співи. Бачить, що хлопчик з багатої родини  засмутився і батьки йому розповідають про бідних дітей, яким зараз немає що їсти і які не мають подарунків. Сестри співають християнську пісню, слова з Євангелії «усе, що ви зробили одному з Моїх братів найменших, – ви Мені зробили… ». Я думаю, що такою сценою було зображено парадокс, у якому опинилась дівчинка і досьогодні опиняється багато людей. Одні святкують і славлять народженого Христа, а інші, беззахисні, у цей час помирають.

Далі у фільмі дуже близько до оригінального твору показані сцени, як дівчинка запалює сірники, а наприкінці, разом із бабусею, піднімається на Небо.