«Дванадцять місяців: зимові казки» – видання київського видавництва «Грані-Т», яке вмістило у себе три народні зимові казки: грецьку «Дванадцять місяців», білоруську «Морозко» і російську «Снігуронька».

Перша казка вражає глибокою мораллю: бути вдячним вза все, що маєш – за холодний лютий і спекотний серпень. Невдячна героїня казки була закусана зміями, так само як ізраїльтяни в пустелі з біблійної історії. Цікаво, у грецькій мові місяці – жіночого чи чоловічого роду? В українській мові кожен місяць чоловічого роду, але деякі з них мають жіночу атрибутику, наприклад Травень – вінок із троянд.

«Морозко» – головна позитивна героїня, дідова дочка,  не жаліється і, говорить неправду лютому Морозкові, що їй тепло, і таким чином отримує нагороду, у той час як негативна героїня, бабина дочка, чесно відповідає, що їй холодно і замерзає до смерті в заметі. З цієї історії складно мені вивсести для дитини мораль, що треба бути вдячною за те, що маєш, хоч сама казка підводить до такого висновку – треба задобрювати природню стихію. Натомість є інша хороша мораль: не треба заздрити і прагнути саме того, що отримав у нагороду нужденний. Ця ж сама мораль є у казці «Дванадцять місяців», де протиставляється багачка і бідна жінка.

Із казки «Снігуронька» ми з дитиною вивели  ось таку головну мораль: кожна людина унікальна, і не варто робити те, що ти вважаєш буде нерозумним чи не корисним саме для тебе, навіть якщо усі друзі так роблять і від того не страждають.  Також у казочці відображені різні народні традиції, що є досить пізнавальним для дітей, зокрема язичницькі обряди: хороводи і закликання весни, скакання через вогонь на Івана Купала.