Ваше ім'я: *

Ваш email *


Пісенька умпа-лумпів про книжки і телебачення

Ось яку пісеньку заспівали умпа-лумпи – маленькі чоловічки із фантастичної історії Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”, коли від пристрасті до телебачення постраждав один із персонажів хлопчик Майк Тіві:

– Повторюємо день і ніч
Найважливішу в світі річ:
Не треба дітям дозволяти
До телевізора сідати!
Цю штуку хай би взагалі
Не знали дітлахи малі.
По всіх світах, з самого рана
Вони сидять біля екрана
І не відходять до півночі,
Аж їм на лоба лізуть очі.

Ми якось у одній з кімнаток
Знайшли таких очей з десяток.
Сидять незмигно і статично,
Неначе в трансі гіпнотичнім,
Сидять, неначе наркомани,
І всотують теледурмани.

Вони стають, звичайно, милі —
Такі чемненькі, неспесиві:
Не б’ються і не бешкетують,
Вас не чіпають, не дратують.
Так все снодійно і похвально…
І це, по-вашому, нормально?

Чи знають татусі і мами,
Що робить телик з дітлахами?
У голові стає в них пусто!
Гниє уява, мов капуста!
Усі зникають почуття
Й таке тупе стає дитя,
Що не сприймає чарівні
Казки, фантазії й пісні!
А мозок як швейцарський сир,
У мозку тім мільйони дір…
Порожні очі, згаслий зір!

– Гаразд, – ви скажете, – ми згодні
Екран розбити хоч сьогодні,
Та як ми будем розважати
Своїх дітей? Чим забавляти?

– У відповідь спитаєм вас:
А що робили діти в час,
Коли потвор цих не було?
Що втіху й радість їм несло?
Забули вже? Вам нагадати?

Ми ладні по складах сказати:
Во-ни… ЧИ-ТА-ЛИ… КНИ-ЖЕЧ-КИ!
Байки ЧИТАЛИ, казочки,
Історії ЧИТАЛИ різні,
ЧИТАЛИ зранку і допізна!
В дитячій скрізь книжки стояли,
І на підлозі теж лежали!
І на столі, і біля ліжка
Дітей чекала гарна книжка!

Казки чарівні, фантастичні,
Дракони в них, кити незвичні,
Пірати, острови скарбів,
Принцеси з чарівних країв,
Розбійники і кораблі,
Слони, цигани, королі.
І людожери на вогні
Готують щось у казані.
Як пахне! Що це – з кмином юшка?
Та ні, цехлопчик-нечемнушка!
Аж перехоплювало дух
Від тих книжок… Ось Вінні-Пух,
Он Білосніжка йде до лісу…
Ось Ґулівер веде Алісу
У Дивосвіт, і прямо тут
До них підходить ліліпут.
Ген Королева виглядає
Чи знайде Ґерда свого Кая…
Таке, готуючись до сну,
Читали діти в давнину!

Тому вас хочемо благати –
Той ящик викиньте із хати! Вночі!
Дитя щоб і не знало,

Що телевізора не стало!

Як бути вам з пустим кутком?
Зробіть полицю, і рядком
Заставте ви її книжками!
Хай діти тупають ногами,
Хай вередують певний час,
За ноги хай кусають вас – не бійтеся,
За тиждень-два прочиститься їм голова,
І диво станеться – овва!
Не знаючи, що їм робити,
Потягнуться до книжки діти.
Ще тиждень-два – і відірвати
Від книг не зможе й рідна мати!
Читання знову стане в моді
І буде їм збагнути годі,
Чим вабило оте залізо,
Що називалось телевізор!
І будуть дуже вдячні діти,
Що ви таке змогли зробити.»