У цьому приквелі осердям історії є не доля конкретної дитини та родини, а цілого строкатого за національностями (українці, поляки, євреї) містечка на Львівщині.
Дія розгортається в часи Другої світової війни, яка на сучасних західноукраїнських землях розпочалася в 1939 році.
Головною персонажкою є старша сестра Христя, від її імені ведеться оповідь. А от голос її молодшої сестри Марії ми чуємо вже в наступній повісті про гітлерівську павутину.
Книжка написана на основі реальних історичних подій. Навіть ім’я головної героїні збережене авторкою.
У повісті показано надзвичайно трагічні події міста:
– Окупація та свавілля радянської армії.
– Голокост: гето й розстріли євреїв нацистами, знущання над ними й морення голодом, використання їх як безкоштовної робочої сили, їхнього майна для “вищої” арійської нації).
– Заселення німцями містечка й експлуатація місцевого населення.
– Злочини етнічних німців з українських територій.
– Конфіскація їжі та морення голодом, працею, знущаннями над етнічними українцями нацистами.
Але є й багато позитивного з боку українців:
– зародження підпільного партизанського українського руху,
– переховування євреїв, попри ризик своїм життям та долями всієї родини,
– здатність ділитись останнім куснем,
– уміння виживати у найекстремальніших умовах,
– стійкість, зрілість і дорослість малих дітей (навмисне вживаю тут оксиморон).
Найбільш вражаючі 2 сцени для мене:
1. Розстріл нацистами євреїв голими, щоб не забруднити кров’ю їхній одяг і забрати собі.
2. Нацисти зібрали з євреїв золото для себе з обіцянкою зберегти життя старим людям. Золото забрали, а єврейських старців всеодно розстріляли.
Висновок після прочитання цієї повісті: у Сатани багато облич, але почерк один – “украсти, вбити й погубити” (Євангеліє від Івана 10:10).