Дорогий читачу мого сайту, хочу розказати про себе трішки, аби поділитись із тобою своїм досвідом і життям.
Чим я займаюсь і як давно?
Від народження нашої донечки ми з чоловіком почали прививати до неї любов до книжечок.
Ще під час грудного годування я часто сама читала і з певного віку моя дитина почала усвідомлювати, що мама займається чимось цікавим.
З п’ятимісячного віку в моєї ляльки з’явились перші сенсорні книжечки з тканини, які були більш як іграшки. Також були м’які пластикові книжечки для «читання» під час купання у ванній.
На фото моя донечка за “дорослою” книжкою.
Проте донечка не лише гралась із ними. Ми сідали (коли вже вміли сидіти) й показували їй картинки: це – яблучко, це – киця, це курочка тощо. Чоловік казав слова англійською мовою, а я українською.
Із часом ми перейшли до складніших текстів. На наших книжкових полицях оселились книжечки сучасних дитячих авторів – україномовних й англомовних. І навіть коли нам довелося переїздити до іншої країни, ми десятками кілограмів тягнули за собою дитячу літературу.
Кожну книжечку англійською мовою (крім віршованих) під час спільного книгочитання я перекладаю донечці на українську мову. Ось уже 5 років поспіль ми читаємо, читаємо, читаємо… Зараз вона вже знає букви і поступово вчиться читати сама, але дуже любить, щоб мама чи тато розважили її за книжечкою.
Щоранку з донечкою ми читаємо дитячу Біблію. Ввечері перед сном у нас є обов’язкові три історії. І вдень, звичайно ж, ми читаємо. Під час подорожей в літакові чи машині читаємо чи слухаємо аудіоказки.
Наша донечка бачить мене і татка за читанням книжок. Багато наших «дорослих» книг перекочували у планшет, проте дитячі книжечки – обов’язково надруковані на папері – з яскравими картинками!
Хоч донечка й любить слухати історії без картинок, проте книжечки з ілюстраціями – найулюбленіші. Їхні персонажі оживають в її дитячій кімнаті і вона з ними вирушає у неймовірні подорожі!
Також ми з донечкою почали вигадувати власні історії. І щиро сподіваємось, що скоро вони з’являться надруковані на папері й намальовані в картинках.
Коли ми гостюємо у когось, часто мами люблять вмикати телевізор з екраном на півстіни, який одразу ж привертає увагу до себе, і таким чином розважають діточок годинами. А коли приходять в гості до нас, дивуються, чому екран не транслює мультиків. А тоді спрямовують погляд на книжкові полички у вітальні – й захоплені кількістю дитячих книжечок.
Освіта
За освітою я український філолог і фольклорист. Люблю рідну літературу й рідну мову з дитинства. Читаю зараз донечці книжечки мого дитинств – і повертаюсь туди! По закінченню університету й після року роботи у видавництві в мене на тривалий час зник інтерес до літератури. Тексти асоціювались із тяжкою працею. Проте, завдяки появі у моєму житті дитини, а з нею яскравих книжечок зі смачними словами, добрими історіями – я закохалась у літературу знову й хочу передати цю любов своїми читачам.
Де ж я навчилась дитячого книгочитання й дошкільної освіти?
Звичайно, у дитинстві, коли батьки, а особливо мама, читали мені книжечки. Дідусь вигадував для мене казки, навчив мене читати.
З моєю донечкою, щодня читаючи, читаючи й читаючи.
На розвиваючих гуртках після школи, особливо на заняттях з образотворчого мистецтва.
Від друзів та рідних, які своїм прикладом показали нашій родині, як це круто – коли твоя дитина тягнеться до книжечки, до настільної стратегічної гри, до виробів своїми руками, а не до комп’ютерних ігор чи «блакитного» екрану. Проте я не проти комп’ютерних забавок чи мультиків та добрих дитячих фільмів у розумних межах.
У бібліотеках, у яких часто проводяться спеціальні розвиваючі дитячі програми.
Під час занять і зустрічей з групою батьків в міжнародному клубі домашнього навчання. Щотижня кожен із батьків готує для діток урок і ми не лише навчаємо своїх дітей, а й вчимося одні в одних.
У недільній школі для діток при церкві.
На зустрічах Українського дитячого клубу в ОАЕ.
А взагалі, навчання – це такий багатогранний процес, що не одразу й збагнеш – а де ж ти цьому навчився.
Автор статті Олеся Елві