Ваше ім'я: *

Ваш email *


Як мені діагностували переддіабетний стан

Пишу цю статтю тому, що мене запитують про це і тому, що я хочу, щоб люди пильнували і знали, що є певні речі чи симптоми, за якими варто стежити, щоб запобігти небажаних діагнозів у майбутньому.
Жила я собі як і більшість людей і дуже мало знала про діабет, лише усвідомлювала, що це хвороба серйозна і що мене це не стосується, адже я не наминаю солодкого і не схильна до повноти. Я навіть не розуміла, що є різні типи діабету.

З першою вагітністю мені вперше в житті за графіком робили аналіз на цукор з навантаженням. Я особливо не знала що це і для чого, пам’ятаю, що мені треба було спочатку здати аналіз крові натщесерце, а потім випити дуже солодкий чай і через годину знову брали аналіз. І от прийшов вперше діагноз – гестаційний діабет…

Мені просто пояснили, що треба не їсти солодкого і вермішелі чи булок, щоб дитина не виросла велика і я могла її народити. Я так і зробила: перестала їсти вермішель і печиво чи пиріжки. Солодкого я мало їла й так. Дитина велика не виросла і народилася 2,5 кілограми. Мені сказали, що після народження дитини  цей діабет вагітності сам собою минає, тож я повернулась до свого звичайного раціону.
Ще через кілька років після того мені діагностували фіброміалгію і я взагалі виключила з раціону глютен (а це значну кількість вуглеводів) і цукор (хоча мед і фрукти я всеодно їла у розумних межах).
Ще через деякий час, тобто через 6 років після першої дитини я народила другу дитину. І з другою дитиною в мене теж був гестаційний діабет. Тут лікар вже підійшла до нього серйозніше й під час вагітності я дотримувалася спеціальної низьковуглеводної дієти, купила глюкометр і стежила за рівнем цукру в крові. Я змогла контролювати цукор впродовж усієї вагітності без медикаментів, а лише дієтою.

Але як тільки я народила другу дитину, я повернулась до свого попереднього раціону, який  так само був без глютену, але я знову почала вживати у розумних межах продукти, які містять крохмаль (рис, картоплю) і фруктозу (мед, фрукти).

Тим часом у мене постійно була сухість в роті, я ставила на ніч  біля себе воду, бо прокидалась серед ночі від спраги. Також сухість в очах і сухість шкіри та слизових оболонок. Але я це навіть не думала пов’язували з діабетом, думала, що це виключно симптоми фіброміалгії.

Також у мене були деякі проблеми з жіночим здоров’ям і симптоми вказували на низький рівень прогестерону. Я мазала шкіру прогестероновим кремом, але цього було недостатньо, приймала прогестерон як медичний препарат, але симптоми лишались і тоді лікар призначила мені гормональний препарат, який має протизаплідний ефект, але має скоригувати гормональний рівень і симптоми мають зникнути. З низки причин я відмовилась від таких ліків і знайшла лікаря, яка б могла мені допомогти без протизаплідних таблеток.

Нова лікар почала докопуватися до причини. Вона призначила мені здати гормональну панель, а також аналіз крові на визначення рівня цукру в крові та інсуліну й інсулінової резистентності. Вона пояснила, що гормони в організмі пов’язані й що прогестерон має зв’язок з інсуліном та іншими гормонами. За призначенням цієї лікарки я здавала глюкозотолерантний тест, було одне навантаження, але цукор й інсулін моніторилися не щогодини двічі, а кожні пів години після навантаження. Тобто за один візит до лабораторії мені кололи вену 6 разів: перший раз натщесерце, а тоді кожні пів години після навантаження глюкозою.

Саме за результатами цих аналізів мені лікарка повідомила, що в мене переддіабетний стан.  Потім вже, маючи глюкометр, я почала стежити за рівнем цукру в крові й побачила, після яких продуктів він  піднімався й був вищим від норми.

Я почала стежити за дієтою,  щоденно робити 30-хвилинний фітнес і плавати в басейні й завдяки цьому рівень цукру в мене був контрольований. Навіть коли вночі я міряла його, показники були в нормі, але мене всеодно мучила спрага, особливо під час сну.

Згодом, коли я налагодила ще більше здоровий спосіб життя,  ендокринолог повідомила мені, що в мене цукор в нормі, а от інсулінова резистентність – ні. Вона вираховувала індекс HOMA й сказала, що має хтось бути в родині з діабетом, бо так просто це не буває. Я повідомила про це своїх батьків і зовсім скоро після цього моєму батькові на основі симптомів і аналізів поставили діагноз – цукровий діабет.

Мій останній аналіз  крові показав, що інсулінова резистентність у нормі, цукор теж. Я дещо змінила дієту й продовжую займатись фітнесом, плавати й бути активною.

Тож діабет – це не тільки тоді, коли ти огрядний чи солодкоїжка. Бажаю кожному пильнувати й ніколи не почути щодо себе цього діагнозу. У мене в календарі на 2021 рік позначена серед багатьох ще одна дата – 14 листопада – Всесвітній день боротьби з цукровим діабетом.

Про те, які аналізи я здавала, можна почитати тут.