Ваше ім'я: *

Ваш email *


Як у верблюда виріс горб

“Як у верблюда виріс горб” – історія відомого англійського автора Редьярд Кіплінга, наймолодшого лауреата Нобелівської премії з літератури.
У казочці автор відправляє нас у часи, коли світ ще був молодий-молодий, просторово – у пустелю Аравії. Там ми зустрічаємо трьох працьвитих тварин: Коня, Пса та Вола, 1 ліниву – безгорбий Верблюд, а також Людину і Джина.
Як же у верблюда зявився горб? Через його лінощі. Він не хотів працювати на першу Людину, лише казав “Грррб!” (таке фиркання нагадує нам слово “горб”). От Джин, власник того Верблюда, провчив його тим, що зробив так, щоб у верблюда виріс горб – як покарання за його лінощі, впертість і самолюбування у калюжі з водою.
Я для себе зрозуміла.ю що лінощами людина може покарати лише сама себе.
Процитую частинку поетичної повчальної частини після самої казки: “Горб У Верблюдa – жaхливa спорудa: в звіринці я бaчив не рaз. Тa горб ще бридкіший, ще більший, стрaшніший виросте в мене й у вaс. У всіх, хто до прaці бaйдужий, у тих, що лінуються дуже, – в них виросте горб. Верблюдячий горб в дітей і в дорослих, мій друже. Ми лaсі поспaти, і в будні, і в святa. Прокинемось – рюмсaєм, квилим; нaм ліньки вдягaтись, нaм ліньки вмивaтись, і все нaм здaється немилим. Хто знaє, скaжіть, ну що тут робить? Як горб не нaжити потворний?”