Ваше ім'я: *

Ваш email *


Казка про Жарт-Птицю

«Казку про Жарт-Птицю» український дитячий письменник Всеволод Нестайко написав точно як казку. Причому тут він використовує казкові образи та поетику казок як українських, так й інших слов’янських народів, а також взяв  дещо зі східних казок.

Починається історія з відомого казкового мотиву: двоє стареньких людей не мають дітей. Тільки от сини в них зявляються не казковим чарівним чином, хлопців стара сімейна пара усиновлює. Закінчується казка теж традиційним мотивом – весіллям. Проте одружується не одна пара, а цілих 7. Зверніть увагу на символіку чисел – вона також народна. Так само як і в народних казках, є антагоніст, якого треба перемогти, щоправда, напротивагу казкам, перемагають головні персонажі (не один персонаж) не завдяки чарівним предметам або чарам. Навпаки, автор хоче показати, що в те, що дається чарівним чином, не можливо вкласти радості й любові. Всеволод Нестайко хоче наголосити, що радіть зникає із відсутністю цілей і роботи і з’являється із метою і наполегливою працею: «Все у них є. Все, що тільки забажають. А радості – нема. Бо нема бажань. Варто тільки комусь щось побажати, ворухнув пальцем – і вже є. Без жодних зусиль, жодної затримки. А коли все так легко дається, коли все є – то й бажати нецікаво. Зникли у братів-чатівників бажання. Порожньо в голові, порожньо в серці – аж гуде. Нічого не хочеться. Ні-чо-гі-сінь-ко. А раз не хочеться – звідки ж радість візьметься? Нема радості. Нема щастя».