25 лютого 2026
Сьогодні в Україні відзначають День української жінки — його пов’язують із днем народження Лесі Українки.
Образ Лесі супроводжує мене з дитинства. Я пам’ятаю, як вперше побувала в її домі-музеї в Новограді-Волинському. Побачила її ліжечко. Простір її життя. І тоді для мене вона перестала бути лише портретом — постала справжньою особистістю.
У дитинстві нам часто подавали Лесю як «слабосилу жінку». Хворобливу. Стражденну. Ту, що терпіла. “Слабосила” – оксюморон. Поєднування непоєднуваного.
Мені не близький вираз «сильна жінка».
Для мене це звучить як «гарячий сніг». Не тому, що жінка не має внутрішньої стійкості. А тому, що я не створена бути чоловіком. Я не створена доводити, що можу все сама.
У Святому Писанні є слова, які часто викликають спротив. Це звернення до чоловіків:
«…живіть із жінками за розумом, як із немічнішою посудиною, виявляючи їм честь, як співспадкоємицям благодаті життя…»
— Перше послання Петра 3:7
Слово «немічніша» звучить різко для сучасного вуха. Але для мене воно не про меншовартість, як хтось може подумати.
Не про приниження. Не про слабкість як дефект.
Це про вразливість. Про крихкість. Про те, що потрібно берегти.
Посудина — не тому цінна, що міцна.
А тому, що наповнена.
А тому, що має форму.
А тому, що зберігає щось важливе.
Я обираю для себе таку жіночність:
відкриту до турботи.
відкриту до лагідності.
відкриту до заохочення.
Я не прагну, щоб мене називали сильною.
Мені не потрібно доводити, що я можу сама. Обставини мого життя навчили мене іншому: ми потрібні одне одному.
Людина не створена бути автономною.
Коли я кажу «я сильна», то ніби інформую «мені ніхто не потрібен».
А це неправда.
Є ще один образ, який мені дуже близький.
«Він укриє тебе Своїми перами, і під Його крилами ти знайдеш притулок…»
— Псалми 90:4
Крила тут — це не про фізичну міць.
Це про покриття.
Про тепло.
Про захист.
Про ніжність.
Мені близький саме цей образ жінки —
не як сили, що змагається,
а як простору, де можна сховатися.
Де можна зігрітися.
Де можна бути.
Леся Українка не була «сильною» лише в грубому сенсі цього слова.
Вона була глибокою.
Вона була наповненою.
Вона була живою.
І сьогодні, в День української жінки, я обираю не доводити силу.
Я обираю берегти свою ніжність.
І дозволяти іншим берегти мене.
Бо ми потрібні одне одному.