ДИТИНІ

ДИТИНІ, ЗДОРОВ'Я ДУХОВНЕ, ЗРОСТАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СОБІ

Адвент замість Великого посту

/

Через ситуацію з Джеррі наше життя перевернулося, і лікарняні графіки та реабілітація замінили звичний ритм родини. Ми можемо «відставати» від календаря, але я більше не вимірюю вірність датами — лише присутністю. Найважливіше зараз — бути поруч із чоловіком і дітьми, підтримувати одне одного й тримати серце відкритим перед Богом. Наш шлях виглядає інакше, але саме в цій «пустелі» народжується глибша віра. Крок за кроком я бачу: ми не запізнилися — ми саме там, де маємо бути.

ДИТИНІ, ЗДОРОВ'Я ДУХОВНЕ, ЛІТЕРАТУРА, МАМА, СОБІ

Our Lent Looks Different

/

With Jerry’s situation, our lives turned upside down, and hospital schedules and rehabilitation plans replaced the structure we once relied on. We may be finishing Advent when others are beginning Lent, but I have learned that faithfulness is not measured by calendars, only by presence. In this season, my priority is walking closely with my children, supporting my husband as he relearns to walk, and keeping our hearts anchored in God amid uncertainty. Our rhythm looks different, and we may appear “behind,” yet I see how God is shaping something deeper through this desert. Step by step, I am discovering that we are not late — we are exactly where we are meant to be.

ВИХОВАННЯ, ДИТИНІ, ЗДОРОВ'Я ДУХОВНЕ, ЗРОСТАННЯ, ЛІТЕРАТУРА, СОБІ

Forgetting Former Pride

/

In this article, I reflect on Lesya Ukrainka’s poem “As a child ” and how its famous lines about pride and laughter are often misunderstood as a call to emotional toughness. I explore how, for the poet, pride was once a shield and laughter a mask to conceal pain. In adulthood, however, she consciously chooses tears over ironic distance, embracing vulnerability instead of self-protective strength. I connect this shift to our contemporary tendency to hide personal and collective wounds behind smiles, abstractions, and social media images. Ultimately, the piece invites readers to see maturity not as suppressing pain, but as having the courage to feel and express it honestly.

ДИТИНІ, ЗДОРОВ'Я ДУХОВНЕ, ЛІТЕРАТУРА, СОБІ

Про вірш Лесі Українки “Як дитиною бувало”

/

У цій статті я розмірковую над віршем Леся Українка «Як дитиною бувало», який часто сприймають поверхово — як гасло сили без сліз. Я показую, що відомі рядки про гордість і сміх у дитинстві були для поетеси захисною стратегією, а не запереченням болю. У зрілому віці вона відмовляється від цієї «гордості» як щита й обирає чесне проживання страждання замість іронічного сміху. Я проводжу паралель між цим текстом і нашою сучасною звичкою приховувати власні рани за усмішками та абстрактними словами про війну. Зрештою, стаття — про сміливість бути вразливими й дозволити собі сльози як знак внутрішньої зрілості.

ВИХОВАННЯ, ДИТИНІ, ЗАНЯТТЯ, КНИГИ, ЛІТЕРАТУРА, ФОЛЬКЛОР

Терапевтичні історії про Голодомор

/

Попри тяжкі історичні події, ці казки й оповідання не травмують дітей. Вони дають опору, показують силу народу й передають історію поколінь. Діти вчаться цінувати свій рід, землю та народ, усвідомлюючи, що вони існують завдяки тому, що їхні предки змогли вижити.

Scroll to Top