Ваше ім'я: *

Ваш email *



Голодомор і Біблія

Я підібрала деякі уривки зі Святого Письма, над якими варто пороздумувати у контексті теми Голодомору 32-33 років в Україні.   Звичайно, ці уривки у даній підбірці вирвані з біблійного контексту, їх варто вивчати, відкривши Боже Слово і дивитись на них цілісно, враховуючи також біблійний та історичний контест.   Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити. Я прийшов, щоб ви мали життя, і подостатком щоб мали… (Від Івана 10:10) І сказав: Оце я зроблю, порозвалюю клуні свої, і просторніші поставлю, і позбираю туди пашню свою всю та свій достаток. І скажу я душі своїй: Душе, маєш багато добра, на багато років складеного. Спочивай, їж та пий, і веселися! Бог же до нього прорік: Нерозумний, ночі цієї ось душу твою зажадають від тебе, і кому позостанеться те, що ти був наготовив? (Від Луки 12:18-20) На все свій час,є час для кожної справи під небом:   час народжуватися і час помирати,час садити і час виривати посаджене, час убивати і час лікувати,час руйнувати і час будувати, час плакати і час сміятися,час голосити і час танцювати,   час розкидати каміння і час каміння збирати,час обіймати і час стримуватися від обіймів, час шукати і час миритися з втратою,час зберігати і час викидати, час розривати і час зшивати,час мовчати і час говорити, час любити і час ненавидіти, час для війни і час для миру. (Еклезіаст 3:1-8) І був голод за днів Давида три роки, рік за роком. І шукав Давид Господнього лиця… (2 Самуїла 21:1) Та правдиво кажу вам: Багато вдовиць перебувало за днів Іллі серед Ізраїля, коли на три роки й шість місяців небо було зачинилося, так що голод великий настав був по всій тій землі, а Ілля не до жадної з них не був посланий, тільки в Сарепту Сидонську до овдовілої жінки. (Луки 4:25-26) Ці дві речі спіткали тебе, але хто пожаліє тебе? Руїна й недоля, і голод та меч, хто розважить тебе? Синове твої повмлівали, лежали на розі всіх вулиць, мов олень у тенетах, повні гніву Господнього, крику Бога твого… (Ісаї 51:19-20) Бо повстане народ на народ, і царство на царство, і голод, мор та землетруси настануть місцями.  А все це початок терпінь породільних. (Матвія 24:7-8) Кажу ж вам, Своїм друзям: Не бійтеся тих, хто тіло вбиває, а потім більш нічого не може вчинити!  Але вкажу вам, кого треба боятися: Бійтесь того, хто має владу, убивши, укинути в геєнну. Так, кажу вам: Того бійтеся! (Луки 14:5)  ...
докладніше

Досить

Поки радянська історія приховувала факти, не називала явища своїми іменами, емігранти зберігали традиції й несли із собою історичну пам’ять. Багато в чому завдячуючи канадській діаспорі явище 32-33 років 20 століття в Україні почали називати не просто голодом, а голодомором.

Канадська письменниця з Онтаріо Марша Форчук Скрипух, коріння якої з України, перейнявшись історією про голодомор, написала англійською мовою дитячу казку “Досить”. Згодом історія була перекладена на українську мову і Михайло Марченко (теж з провінції Онтаріо) проілюстрував її.


докладніше

Чарлі і шоколадна фабрика

Учора ввечері ми дочитали з донечкою книжку Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”, а сьогодні переглянули фільм “Віллі Вонка і шоколадна фабрика” 1971 року.

Мені хотілося почути відгук від своєї дитини, тому я взяла в неї інтерв’ю.

У відео шестирічна Маріанна ділиться своїми загальними враженнями від історії, від головного персонажа – хлопчика Чарлі, а також проблемних дітей та дивного народу умпа-лумпів. Вона дає поради батькам неслухняних дітей.

Також Маріанна розказує про те, який диво-смаколик із шоколадної фабрики Вонки хотіла б спробувати сама, що вона б запитала в автора Роальда Дала, а до того ж пропонує своє продовження історії.


докладніше

Пісенька умпа-лумпів про книжки і телебачення

Ось яку пісеньку заспівали умпа-лумпи – маленькі чоловічки із фантастичної історії Роальда Дала “Чарлі і шоколадна фабрика”, коли від пристрасті до телебачення постраждав один із персонажів хлопчик Майк Тіві:

– Повторюємо день і ніч
Найважливішу в світі річ:
Не треба дітям дозволяти
До телевізора сідати!
Цю штуку хай би взагалі
Не знали дітлахи малі.


докладніше

“Лісова пісня” – кохання і міфологія

Недавно ми з Маріанною закінчили читати «Лісову пісню». Не пам’ятаю вже точно у якому класі цей твій вивчається у школі. Моїй донечці 6 років і мені цікаво було спостерігати, як цей твір сприймається у молодшому шкільному віці.

З першої сторінки персонажі донечці сподобались – адже вони динамічні, колоритні, незвичайні.

Можливо, це перший твір де вона так часто зустрічалась із поняттям «кохання». Спочатку були Той, що греблю рве і Русалка. Ми зупинялись, я пояснювала їй, що його кохання не готове до серйозної посвяти, а більше як гра, воно схоже як захоплення між принцом Гансом та Анною із «Крижаного серця».


докладніше

Вечір перед завірюхою

Хто з нас не пам’ятає тих холодних зимових днів, коли так хотілося, щоб школу завтра відмінили, бо надто сніжно чи снігами замело? І що ж ми тоді робили? Невже сиділи вдома? Можливо, лише трішки… Книжечка Наташі Вінгс з ілюстраціями Еймі Ваммер саме про це.

Маленька дівчинка чекає на день, коли можна залишитися вдома. І коли він настає, що ж вона робить: їсть гарячі млинці на сніданок – у формі сніговика і сніжинок, потім під тріск вогню у каміні грає з батьками в настільну гру і, зрештою, виходить надвір!


докладніше

Дівчинка з сірниками

І чому ж так багато історій на Різдво саме про те, як страждають і замерзають бідні діти? І в українській літературі є тому приклади, і в російській, і в усій світовій. Хто ж дав таким історіям початок? Чи якийсь один автор чи реалії життя в різних країнах?

Сьогодні я розповім вам про різдвяну історію, написану всесвітньовідомим данським письменником Гансом Християном Андесеном, яка називається «Дівчинка з сірниками». До речі, цей твір, перекладений на українську мову, вийшов у збірнику «Біле Різдво» видавництва «Свічадо».

У ньому йдеться про дівчинку-жебрачку, яка ту вечір напередодні Різдва, голодна і благенько вдягнена намагається продати сірники, аби заробити хоч якусь копійчину, щоб поїсти. Додому на холодне горище повертатися вона не бажала, бо батько покарав би її. Запалюючи сірники дитині почали ввижатися красиві сцени.


докладніше

Малюк

Хто такий Малюк? Малюк – це віслюк, але не впертий. Це тварина, яка мала особливу честь – народитися у стайні Царя.

Книжечка розпочинається з розповіді про мексиканського хлопчика Пабло, який сварить свого ослика Купідо. За цим хлопчину застає священик і пояснює, що віслюки не вперті, а горді. Панотець у своїй розповіді переноситься через тисячоліття із околиць Мехіко до містечок у Палестині – Назарета і Вифлеєма.


докладніше

Різдво Христове

«Різдво Христове» це справді книжка-вертеп. Розкриваєш книжечку, зв’язуєш прикріпленими стрічечками зовнішню і зворотну частини обкладинки і внутрішня частина книжечки перетворюються на об’ємні сцени з вертепу.

На першому розвороті Свята Родина у шопці й анголи над ними. На другому навколо них з одного боку пастушки з овечкою, з іншого – три мудреці. На третьому розвороті українська родина за святою вечерею, а тато і мама у народному вбранні ніби припрошують читача до їхнього святкового столу.


докладніше

Сім різдвяних історій

Зовсім недавно у 2016 році у видавництві “Свічадо” з’явилося нове різдвяне видання із сімома історіями від Бруно Ферреро з ілюстраціями Мар’яни Качмар. Це 7 традиційних різдвяних легенд, переказаних і художньо інтерпретованих автором.

“Мишко” – ведмедик, що втік від вередливої дівчинки і став помічником Святого Миколая, розносячи діткам подарунки. Врешті цей ведмедик сам став подарунком.


докладніше

Світло Різдва

Високо в горах знаходиться різдвяне місто Ноел, а посеред нього ялинка, біля якої смолоскип із різдвяним вогнем. Щороку цей смолоскип запалюється на Різдво, аби освітити теплом увесь світ. Хлопчик Александер довідався, що цього року Хоронитель Вогню доручить запалити смолоскипа тому, хто принесе найправдивішийріздвяний дар. Щоб стати учасником цього дійства, треба потрапити до міста до того, як у церкві заздвонять різдвяні дзвони.


докладніше

Різдвяна свічка

Одного сніжного святвечора молодий Томас брів вулицею, коли свічка у його світильнику догоріла. Хлопець поспішив до крамниці, де продавалось різноманітні свічки ручної роботи, проігнорувавши жебрака, при вході до магазинчика. Його не цікавили ні запахи, ні чудові форми свічок. Молодикові потрібна була просто свічка, яка б лише освітлювала дорогу додому. Хлопчина не здогадувався, що старий торговець свічками добре знав свою роботу і призначення свічок, які освітлюють не лише шлях, а й серце, особливо в чарівну різдвяну ніч, коли стаються дива.
Томас попрямував додому і зустрів жебрачку, яка просила копійку. Придивившись до неї він впізнав у ній свою матір і віддав їй свого теплого плаща, аби вона не змерзла. Як тільки це сталося, її вигляд змінився – це була знову жебрачка. Проходячи повз готель хлопчина побачив брата, що лежав на землі. Як тільки він завів брата до готелю і замість заплати віддав за нього свої речі, виявилося, що це чужий чоловік. Томас вже бачив як сяяло світло його рідного дому, коли в темряві побачив дівчатко, що тремтіло від холоду, геть таке як його сестричка. Проте хлопець вже “розкусив” чари нової свічки і не дав дівчинці-жебрачці жодної копійки (до тогож, у нього в кишені нічого не лишилося).
Удома мама, брат і сестра розпитували у хлопця, де ж поділися його речі (які він по дорозі роздав своїм “родичам”). Впізнавши в обличчі сестри маленьку голодну дівчинку, Томас схопив наїдки зі святкового стола і пішов у пошуках “сестри”. Вечір був холодним, проте радість у серці хлопця була теплою.
Книжку написав американський автор Річард Пол Еванс, засновник боагодійної організації “Різдвяна коробка”, яка допомагає нужденним дітям, даруючи подарунки у час Різдва. Ілюстраціями до книжки стали реалістичні полотна художника Джейкоба Коллінса. Прсонажі виглядають так по-справжньому, що здається, шо це фотографії людей, будинків, свічок…


докладніше