Ваше ім'я: *

Ваш email *


Любов до читання – малятам

У мене підростає вже друга донечка, якій недавно виповнилося 2 рочки. Обидві мої дівчинки мають жагу до читання. Молодша часто приносить мені книжечку з проханням почитати, називаючи її «Дід» (насправді це «Ріпка»), «Мед» (повна назва «Велике місто, маленький Зайчик або мед для мами»),  «Зоя» (серія книжечок про дівчинку Зою з  пластиліновими ілюстраціями Барбари Рід).

Не думаю, що відкрию для вас щось нове, але аби заохотити вас заохочувати малюків до читання, поділюся своїм досвідом і порадами.

Розпочинаємо з наймолодшого віку. Я давала дитині книжечки з тканини або пластикові під час їжі й купання  – тоді їх можна помити або висушити. Повзаючи, “пасучи коників”, просто сидячи у батьків на колінах – дитина знайомиться з книжкою.

Читати самому у присутності дитини. Тоді вона наслідуватиме батьків.

Давати перші книжечки з чіткими простими зображеннями, одноманітним тлом, не перенасичені кольорами і формами. Тоді дитина буде зосереджуватися на об’єктах.

Нехай читання книжечок буде приємним часом разом, в обіймах, у тиші. Не потрібно вмикати інші голосові чи зорові збудники під час читання: телефон, комп’ютер, телевізор, гучна музика тощо. Якщо після перших сторінок дитина знудилася і не хоче – не силувати і не змушувати «дочитати».

Можна спробувати зробити «читальний ритуал». Сідати читати книжечки в одному й тому ж місці – нехай це буде приємне кріселко чи якийсь затишний куточок у кімнаті. Або читати в один і той же час – перед сном, під час обіду або зрання.

Навіть якщо дитина ще зовсім маленька, не зашкодить називати об’єкти на картинках у книжечках. Після першого року вже можна називати прості дії. Згодом – використовувати прості речення й поступово їх ускладнювати.

Не бійтесь залучати дитину до читання: запитуйте «Що це?»,  «Який це колір?», «Що робить….?» «Де ведмедик/ляля/м’ячик…?». Із часом дитина почне відповідати, а якщо вона не знає  чи не відповідає, з привітністю відповідайте їй ви! Якщо дає відповідь – обов’язково  хваліть. “Молодець”, “добре”, “чудово” – гарні слова для похвали. Поплескайте їй у долоньки.

Якщо дитина завжди хоче читати одну й ту ж книжку – це супер! Наше завдання – привити дитині любов до читання, насолодитись процесом, а не виконати план з певною кількістю прочитаної дитячої літератури.

Після приблизно півторарічного віку вже можна проказувати складніші малюнки (не перенасичені), але з деталями. Добре  називати різні компоненти картинок, дрібні речі на об’єкті. Наприклад, називати риси обличчя (очі, носик, ротик, вушка…), частини тіла(голова, руки, ноги, пальці..), компоненти одягу (шапка, капці, штанці…), елементи пейзажу (сонце, небо, дерево, трава…).

Дитині приємно, коли ви читаєте в гарному настрої, з виразною інтонацією.

Малюки люблять рухи, і їх можна й потрібно використовувати під час читання. «Ріпка росла, росла і виросла велика….» – ми розводимо долоні ширше й ширше (на слові «велика» робимо інтонацію виразнішою). «Дід тягнув ріпку і смикав» – показуємо, як ми тягнемо щось, склавши руки докупи і роблячи рухи тулубом. «Баба била, била, не розбила…» – стукаємо кулачком по чомусь твердому. Сердиться – стискаємо кулачки, напружуємо обличчя. Бух – показуємо рухом руки згори донизу…

На відео моїй донечці щойно виповнилося 2 рочки й ми читаємо її улюблену книжечку, яку вона називає «Мед».