“Хліб – то святе” Наталії Павук – це розповідь, яка навчає з шаною ставитись до їжі, бути вдячним. У ній розповідається про дівчинку Оленку, яка не хотіла їсти сніданок: “Їж сам цей сухий хліб, не люблю такого!”.
Старший братик Оленки розповів їй про іншу дівчинку Оксанку – такого ж віку як й Оленка, але жила вона в часи Голодомору. Він описав, яку скрутне становище мала родина Оксанки, як діти хотіли їсти. Оленка своїми запитаннями намагається знайти вихід – позичити у сусідів, у священика… Але братик описує реалії, пояснюючи, що це неможливо.
У цій історії ніхто не помирає – ні Оксанка (яка від хвороби і немочі не могла навіть підвестися з ліжка), ні її брати, бо тато роздобув трохи їжі й повернувся, а також після зими настала весна – і прийшла надія на новий врожай.
Моїй дитині довелося пояснити значення слова “святий”, коли ми говоримо про хліб чи їжу. Ось вона переказує цю історію на відео
Зі збірки “Зернятко надії”