Як на мене така собі незвичайна різдвяна історія, що переплітає багато різних мотивів, написана в 1816 році німецьким письменником Гофманом. Це поєднання  різноманітних  какових чарів та сюжетів: хвороба семирічної дівчинки Марі (найяснішої мадемуазель Штальбаум) саме на свято і її метаморфози, перехід в іншу реальність через шафу, іграшки оживають і вступають у битву,  миші у ролі ворожої армії, завдяки турботі дівчинки принц знову стає Принцом,  черевичок дівчинки робить поворот в усій історії. Все закручується у казкову пригоду, коли годинник вибиває північ і неабияку роль відіграє тут хрещений.  Не в  одній європейській казці ми можемо прочитати про це, але тут, у «Лускунчику», воно все зібране в одній, адже різдвяна пора – насичення чудес.  Завдяки Гофманові ми поринаємо в атмосферу Різдва: подарунки, ігри дітей, різдвяні смаколики-солодощі, пепеплетіння запахів,  танцю і музики.

Головним персонажам довелося пережити чудові, незвичайні пригоди: молодий пан Дросельмаєр з Нюрнберга, небіж хрещеного Марі втратив свою вроду через підступність  королівни Пірліпат і став дерев’яною нюрнберзькою лялькою-лускуничком, а головна героїня зі своїм майбутнім нареченим побувала в Ляльковому Царстві й сама побачила прекрасні місця дивної  країни: Льодяникову Луку, Мигдалево-Родзинкову Браму, Різдвяний Ліс, Помаранчевий Струмок, Лимонадний Потік, Озеро Мигдалевого Молока, Медову Річку, Печивне Село, Цукрове Містечко, Рожеве Озеро,  Повидляний Гай і саму столицю – Місто Солодощів із Марципановим Замком та будинками, що «навколо були оточені багатоярусними майстерно вирізьбленими цукровими галереями, посередині, немов обеліск, височів глазурований медівник із крихкого тіста, круг нього з чотирьох по-мистецькому зроблених водограїв струменіли оршад, лимонад та інші смачні напої, а басейн був повний крему, якого так і хотілося набрати ложкою».

Після пробудження Марі батьки не могли повірити їй, для них трофеї – сім корон Мишачого Короля – не були доказом. І навіть поява  у них вдома стрункого білолицього рожевощокого хлопця, який лускав для всіх горіхи не здивувалка нікого, аж поки казка не завершилась весіллям, на якому танцювало 22 тисячі іграшкових фігурок.

«Лускунчик і Мишачий Король», написаний Гофманом, як на мене, дуже сильно відрізняється від «Лускунчика», переказаного-переписаного  згодом, у 1844  році, Олександром Дюма (батьком), а також  від балетної постановки.