Як би це розказати про книжку Марші Форчук-Скрипух Kidnapped from Ukraine (“Діти, викрадені з України”) без спойлерів?
Спочатку дія розгортається в Маріуполі в перший день війни. Через персонажів письменниця рухає події в тому порядку, як вони відбуваються. Сюжет динамічний, навіть коли люди тижнями сидять у смердючому підвалі.
Постійно є дія. Розповідається від першої особи – 12-річної Дарії. А також розкривається через діалоги. У книжці мало описів, але уявляється все досить графічно.
Жахи Маріуполя, про які ми дізнавалися з новин, тут описані через низку персонажів. Голод, холод, антисанітарія, смерті, бомбосховища, ракети, дрони, влучення в пологовий будинок, “Азовсталь”…
Далі ми з персонажами проходимо шлях самоевакуації та фільтрації. Побиття, роздягання, приниження, невідомість, розлука. Ніби шлях Христа на Голгофу.
З викраденою Росією дитиною ми опиняємось в автобусі, а потім у місці, яке сама персонажка не раз ототожнює з дитячою тюрмою. Залякування, пропаганда, совкове ставлення…
А потім дитяче рабство, яке називається усиновлення. Ми зсередини дивимось на життя родини поблизу Москви. Їхні погляди на життя, на Україну, на війну. Їхні цінності, чи відсутність таких.
Здивувала внутрішня зміна, яка відбулась у російскому-хлопчику підлітку.
Через розмови авторка вплела й інші події цієї великої війни: жахи Бучі, Кримський міст, затонулий корабель та ін. Я не знала, що РФ видає дітям, молодшим 16 років паспорти. Авторка написала цю повість на основі реальних фактів та свідчень.
Твір змальовує силу дружби, родини, єдності, відданості правді, витривалості, жагу до життя й перемоги.
Будьте готові знову горювати. Те, через що проходять деякі українські діти, не може повністю поміститися у голову й серце.