Королева Британська за її довге життя стала персонажем не однієї дитячої книжки. Думаю, вона мала нагоду почитати цю історію, як мавпочка побувала в її палаці й підкрадалась до її ліжка, поки вона спала.
Книжечка британської авторки Джулії Дональдсон з ілюстраціями Акселя Шеффлера «Чоловік-патик» («Stick Man») вперше опублікована у 2008 році й відтоді стала досить популярною як серед маленьких, так і дорослих читачів. На основі цієї книжечки було відзнято яскравий мультфільм, що вперше вийшов у світ на Різдво 25 грудня 2015 року на каналі ВВС.
Це книжечка про сім’янина Патичка, який попри свою волю пережив різні пригоди, адже в ньому бачили лише дрючка, гіллячку, а не чоловічка.
«Ніде курці клюнути» («A Squash and A Squeeze») – пісня, написана британською авторкою Джулією Дональдсон у її молоді роки, а саме у 1975 для програми «Playboard»
телеканалу BBC. Але не судилося їй залишитись піснею. У 1991 видавництво «Methuen Publishing» запропонувало авторці видати книжечку, взявши за основу цю пісню. Німецьких художник, що проживає у Лондоні, Аксель Шеффлер зробив чудові ілюстрації й у 1993 книжка з’явилася на світ. Так розпочалася кар’єра Джулії Дональдсон як автора книжок.
Книжечка Джулії Дональдсон «Слимачок і Кит» створена у тандемі з ілюстратором Акселем Шеффлером вперше вийшла у світ у 2003 році й відтоді отримала деякі нагороди: Найкраща книжка року для дошкільнят (2004), нагорода від телеканалу «Blue Peter» – найкраща книжка для читання вголос (2005), Нагорода «Ґіверні» – Найкраща наукова ілюстрована книжка (2007).
Це видання існує не лише в друкованому вигляді, а й як аудіокнижечка, театральна вистава, а також – на мові жестів для глухонімих.
Запитання: Відколи Ви вирішили писати книжки?
Відповідь: Коли мені виповнилося 5 років тато подарував мені на День народження видання «Книжка тисячі поезій». Я полюбила її. Я читала вірші, вивчала їх напам’ять, а тоді почала вигадувати свої. І хоча з дитинства бажала стати поетесою, згодом вирішила розпочинати зі сценічної діяльності. Проте вона не пішла добре і я займалась іншим: вчителюванням і видавничою справою. Але якимось чином врешті займалась тим, про що мріяла з 5–річного віку. У мене є припущення, що так стається з багатьма людьми.
Про Джулію Дональдсон, дитячу авторку, із її особистого сайту www.juliadonaldson.co.uk
Зростання
Зростала я у високому вікторіанському лондонському будинку з терасою. Разом із батьками, бабусею, тіткою, дядьком, молодшою сестричкою Мері та котом Джеффрі (який насправді був замаскованим принцом; ми з Мері сперечалися, хто ж з ним одружиться).
Мері та я завжди придумували уявних персонажів та імітували існуючих. Я писала для нас вистави й хореографічні постановки. А з механічного грамофона лунали вальси Шопена.
Я вивчала театральне мистецтво і французьку мову у Брістольськокму університеті, де й познайомилась із Малколмом – медиком, що грав на гітарі, з яким згодом й одружилась.