Ваше ім'я: *

Ваш email *



Медяник для Миколая

“Медяник для Миколая” – збірочка історій, а також “миколайські” вірші (В. Вздульської та Н. Кметюк) й рецепт для виготовлення миколайчиків. Видана у “Братському” в 2013 році. Упорядкувала Юлія Березенко, проілюструвала Мар’яна Качмар.
Перша історія (автор Галина Кирпа) про п’ятирічну дівчинку, яка чекає на Миколая. Саме в неї виникла ідея подарувати святому медяника (звідси і назва збірочки), адже не тільки він до неї, а й вона до нього в гості зібралася.


докладніше

Тихо Миколай ступає

“Тихо Миколай ступає” – це збірка поезій Мар’яни Качмар. Вона ж намалювала ілюстрації до книжечки. Видана у “Свічадо” в 2014 році.

Із коротких і довших віршиків ми дізнаємось про Миколая, який він: десь казковий, десь справжній.
Звичайно, він любить дарувати подарунки. Він іде, наспівуючи, навіть у негоду, засніженими вулицями до діток, через лісові кучугури до звіряток.


докладніше

“Лісова пісня” – кохання і міфологія

Недавно ми з Маріанною закінчили читати «Лісову пісню». Не пам’ятаю вже точно у якому класі цей твій вивчається у школі. Моїй донечці 6 років і мені цікаво було спостерігати, як цей твір сприймається у молодшому шкільному віці.

З першої сторінки персонажі донечці сподобались – адже вони динамічні, колоритні, незвичайні.

Можливо, це перший твір де вона так часто зустрічалась із поняттям «кохання». Спочатку були Той, що греблю рве і Русалка. Ми зупинялись, я пояснювала їй, що його кохання не готове до серйозної посвяти, а більше як гра, воно схоже як захоплення між принцом Гансом та Анною із «Крижаного серця».


докладніше

Щедрівки від моєї бабусі із села Зелений Ріг

Цю щедрівку я записала від своєї бабусі та інших жінок, що проживали у селі Зелений Ріг, Жашківського району, Черкаської області. Мабуть, це був 1999 рік.

У цій щедрівці розповідається легенда християнських часів. З тексту ми можемо дізнатись про те, що Мати Божа іде через Панський двір. Чи йдеться це про Двір у Небесному Єрусалимі? Оскільки це святий вечір, щедрий вечір, то Божа Мати, маючи якості турботливої людини несе вечерю. Зі слів Христа у Євангелії ми знаємо, що «Царство Боже – це не їжа і пиття». Але в Україні на щедрий вечір є традиція носити «вечерю» – кутю, ідучи до когось угості. Ця традиція в історії очевидно перенеслась Нагору.


докладніше

Різдво Христове

«Різдво Христове» це справді книжка-вертеп. Розкриваєш книжечку, зв’язуєш прикріпленими стрічечками зовнішню і зворотну частини обкладинки і внутрішня частина книжечки перетворюються на об’ємні сцени з вертепу.

На першому розвороті Свята Родина у шопці й анголи над ними. На другому навколо них з одного боку пастушки з овечкою, з іншого – три мудреці. На третьому розвороті українська родина за святою вечерею, а тато і мама у народному вбранні ніби припрошують читача до їхнього святкового столу.


докладніше