Я старшим дітям прочитала оповідання Зоряни Живки (Зоряна Живка) “Ангел на ймення Грушка”.
Реакція учнів була тотожною до моєї, коли я прочитала цей твір уперше. Я пам’ятаю, що одразу тоді згадала про свою бабусю, у пам’яті відтворювалися уривки діалогів з нею про цю трагедію. Наші бабусі такі схожі, що мені здається, що Зоряна пише не про свою бабусю, а про мою… Чесно.
Цього року я поділюся з вами ще одним твором із цієї збірки. Написала його дитяча письменниця Зоряна Живка. Називається “Ангел на ймення Грушка”. Ви не зустрінете у цьому оповідання із янголом, але ви його відчуєте. І він матиме дещо неочікуване втілення.
Із перших рядків ми знайомимось із дівчинкою-першокласницею і її бабусею, яка знає все-все. Я, коли читаю оповідання, уявляю себе на місці цієї дівчинки і ніби спілкуюся зі своєю бабусею, яка миє тарілки, поки я її розпитую. Я відчуваю запах її хати, у мене таке ж сильне бажання скуштувати гарячого свіжоспеченого хліба, і так само бачу образ груші-дички із гойдалкою…