Попри тяжкі історичні події, ці казки й оповідання не травмують дітей. Вони дають опору, показують силу народу й передають історію поколінь. Діти вчаться цінувати свій рід, землю та народ, усвідомлюючи, що вони існують завдяки тому, що їхні предки змогли вижити.
Роз’ятрене серце дитини, яка втратила дитинство, втративши батьків, сестру, друзів, силу. Але не втратила гідність. Найбільше мене в головній персонажці вразила недитяча сила волі відмовитись від їжі, теплих шкарпетків заради того, щоб подруга мала плаття.
Книжка написана на основі реальних історичних подій. Навіть ім’я головної героїні збережене авторкою.
У повісті показано надзвичайно трагічні події міста.
Через фільм “Втеча з Шоушенка” я побачила, що можу навчитись, як мені вийти на свободу. Внутрішню свободу. Свободу душі.
Пропоную конспект заняття, яке орієнтується на християнські цінності. Такий урок я проводила для дітей молодшого шкільного віку. На уроці поставлені акценти на родючість України, працьовитість її людей. На рівні дитячого сприйняття пояснено, що в людей було забрано. Акцент на тому, що ми існуємо як народ. Використано символи: свічку, незабудку, хліб. Наприкінці молитва. Заняття було проведено до повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Я старшим дітям прочитала оповідання Зоряни Живки (Зоряна Живка) “Ангел на ймення Грушка”.
Реакція учнів була тотожною до моєї, коли я прочитала цей твір уперше. Я пам’ятаю, що одразу тоді згадала про свою бабусю, у пам’яті відтворювалися уривки діалогів з нею про цю трагедію. Наші бабусі такі схожі, що мені здається, що Зоряна пише не про свою бабусю, а про мою… Чесно.