«Хруппаленя», «Ґруффаленя» – ось тільки кілька варіантів перекладу дитячої книжки британської поетеси Джулії Дональдсон «The Gruffalo’s Child».
Ця історія є продовженням її першої книжечки про звіра-монстра Хруппала, яка вийшла у світ через 5 років після першої історії, а саме – у вересні 2004 року.
У казочці ми зустрічаємо тих самих персонажів: Хруппала, Мишку, Змію, Лисицю, Сову. І додається ще один персонаж – донечка Хруппала-тата (Хруппаленя).
Джулія Дональдсон – англійська авторка відомих римованих історій для дітей. Найбільш популярна її книжка в оригіналі називається “The Gruffalo”. Українською мовою є кілька варіантів перекладу. “Ґруффало” – переклад Віктора Морозова, літературна редакція Богдани Матіяш. Книжечка видана у твердій обкладинці на початку 2016 року у харківському видавництві “Читаріум”. Інший переклад “Хруппало”, здійснений Володимиром Чернишенком і опублікований у вільному доступі у квітні 2016 року на каналі ютюб
Серія книжок “Якщо дати…” американської дитячої письменниці Лори Нумерофф була розпочата із книжечки “Якщо дати Мишеняткові коржика”. Із книжечки дітки дізнаються про причинно-наслідкові зв’язки. Історія стає ще цікавішою завдяки картинкам Феліції Бонд (до речі, вона не лише ілюструє, а й сама пише дитячі історії). Мишенятко смішить нас повним животиком від молочка, підстриганням вусів, шаленим прибиранням.
Прочитали з донечкою книжечку «Мишеня Пік» і мені згадалося, як чудово російський автор Віталій Біанки пише про природу.
Переживаючи пригоди із маленьким рудим мишенятком, ми не тільки вболіваємо за його долю і з нетерпінням чекаємо на щасливий кінець. Ми також багато чого дізнаємося про життя польових рудих мишей. Я, наприклад, будучи дорослою, не знала, що мишки їдять гусіней і червэячків. А ще скільки всього вони можуть їсти!