Я старшим дітям прочитала оповідання Зоряни Живки (Зоряна Живка) “Ангел на ймення Грушка”.
Реакція учнів була тотожною до моєї, коли я прочитала цей твір уперше. Я пам’ятаю, що одразу тоді згадала про свою бабусю, у пам’яті відтворювалися уривки діалогів з нею про цю трагедію. Наші бабусі такі схожі, що мені здається, що Зоряна пише не про свою бабусю, а про мою… Чесно.
Цього року я вперше мала можливість розказати дітям про цю трагічну сторінку рідної історії на зустрічі Українського дитячого клубу в ОАЕ, яка проводилась у парку і називалась “Ми пам’ятаємо” – літературно-творчий вечір.
Розпочали ми зстріч із того, що сіли в коло і включили сумну мелодію (композитор Скорина).
Дітки зібралися різного віку. Наймолодшій учаснииці було 3 роки і найстаршому хлопчику можливо 11 років. Для мене було викликом побудувати розповідь так, щоб вона була доступна для всіх діток.
Я почала розповідати про свою бабусю Ганю, яка народилась у 1930 році, і якій на час, коли настав в Україні Великий Голод було 2 рочки, а наступного року – 3 рочки. Нашій наймолодшій учасниці в групі було 3 рочки, тому дітки могли уявити.
Я показала кілька фото дітей того часу – немовлятко, замотане в мами на руках і дівчинку в благенькому одязі. Запитала: “Як виглядають ці дітки? Як вони вдягнені? Чи їм не холодно? Чи відрінається їхній одяг від вашого?”
Я підібрала деякі уривки зі Святого Письма, над якими варто пороздумувати у контексті теми Голодомору 32-33 років в Україні. Звичайно, ці уривки у даній підбірці вирвані з біблійного контексту, їх варто вивчати, відкривши Боже Слово і дивитись на них цілісно, враховуючи також біблійний та історичний контест. Злодій тільки на те закрадається, щоб красти
Поки радянська історія приховувала факти, не називала явища своїми іменами, емігранти зберігали традиції й несли із собою історичну пам’ять. Багато в чому завдячуючи канадській діаспорі явище 32-33 років 20 століття в Україні почали називати не просто голодом, а голодомором.
Канадська письменниця з Онтаріо Марша Форчук Скрипух, коріння якої з України, перейнявшись історією про голодомор, написала англійською мовою дитячу казку “Досить”. Згодом історія була перекладена на українську мову і Михайло Марченко (теж з провінції Онтаріо) проілюстрував її.
Познайомлю вас із серією книжечок американського подружжя Стен і Джен Беренстейн, які є авторами та ілюстраторами серії книжечок під назвою “Беренстейнські ведмедики”. На основі їхніх історії також були вдзняті мультики про життя у Ведмежій країні. Сьогодні я вам розкажу про книжечку, написану Джен і її сином Майком “Любимо маму!”. У Ведмежій країні настала весна. Мами