Королева Британська за її довге життя стала персонажем не однієї дитячої книжки. Думаю, вона мала нагоду почитати цю історію, як мавпочка побувала в її палаці й підкрадалась до її ліжка, поки вона спала.
Український перекладач дав дракону нове ім’я – Булька. Усі чотири історії автора про Сакасавона та його друзів, які мешкають у печері чарівного лісу, опубліковано у виданні “Пригоди дракона Бульки” харківського видавництва “Прінт-Сервіс” у 2010. Автор у цих історіях освітлює різні виклики, які можуть постати перед дітьми й дає способи їх вирішення. До цього долучаються чарівні друзі Бульки, а також лісові звірі. Персонажами в історіях є як люди, так і тварини.
Так, у творі розкрито трагічні події життя Києва, але авторка Ірина Цілик так вміло змогла їх описати, що вони не стали травмуючими й не ввігнали дитину у глибокий смуток. Крім того, вона показала, що історія – це не тільки щось сумне і тяжке, що є різні етапи життя Києва і що історія має зв’язок із сьогоденням. Наприклад, дівчинка-сирітка у Києві під час Другої світової й маленька жебрачка, яка й нині мешкає у такому великому місті. Діти, розстріляні в Бабиному Яру можуть і зараз отримати шану через спогад і букетик біля маленького пам’ятника.
Увечері, перед приходом Миколая, не замикайте двері до хати, бо інакше казковому дідусеві доведеться з подарунками лізти через вікно. Одного разу, коли так сталося в одному домі, святий зачепився золотим ґудзиком і згубив його!!!! Про таку легенду ми дізнаємося з історії «Ґудзик для святого Миколая» Асі Висинської у «Книзі, яку треба прочитати до дня святого Миколая».
«Таємниця помічників святого Миколая» сучасної української письменниці Зоряни Живки розповідає про справжню суть свята і роль святого.
Багато дітей звикли очікувати й навіть вимагати від Миколая подарунків. Але Андрійко – головний персонаж історії – не такий. Він просить у листі до святого чудесну пригоду, відмовляючись від звичайних подарунків – іграшок, книжок, смаколиків, які він і так отримує від рідних на свята.
Одного сніжного святвечора молодий Томас брів вулицею, коли свічка у його світильнику догоріла. Хлопець поспішив до крамниці, де продавалось різноманітні свічки ручної роботи, проігнорувавши жебрака, при вході до магазинчика. Його не цікавили ні запахи, ні чудові форми свічок. Молодикові потрібна була просто свічка, яка б лише освітлювала дорогу додому. Хлопчина не здогадувався, що старий торговець свічками добре знав свою роботу і призначення свічок, які освітлюють не лише шлях, а й серце, особливо в чарівну різдвяну ніч, коли стаються дива.
Томас попрямував додому і зустрів жебрачку, яка просила копійку. Придивившись до неї він впізнав у ній свою матір і віддав їй свого теплого плаща, аби вона не змерзла. Як тільки це сталося, її вигляд змінився – це була знову жебрачка. Проходячи повз готель хлопчина побачив брата, що лежав на землі. Як тільки він завів брата до готелю і замість заплати віддав за нього свої речі, виявилося, що це чужий чоловік. Томас вже бачив як сяяло світло його рідного дому, коли в темряві побачив дівчатко, що тремтіло від холоду, геть таке як його сестричка. Проте хлопець вже “розкусив” чари нової свічки і не дав дівчинці-жебрачці жодної копійки (до тогож, у нього в кишені нічого не лишилося).
Удома мама, брат і сестра розпитували у хлопця, де ж поділися його речі (які він по дорозі роздав своїм “родичам”). Впізнавши в обличчі сестри маленьку голодну дівчинку, Томас схопив наїдки зі святкового стола і пішов у пошуках “сестри”. Вечір був холодним, проте радість у серці хлопця була теплою.
Книжку написав американський автор Річард Пол Еванс, засновник боагодійної організації “Різдвяна коробка”, яка допомагає нужденним дітям, даруючи подарунки у час Різдва. Ілюстраціями до книжки стали реалістичні полотна художника Джейкоба Коллінса. Прсонажі виглядають так по-справжньому, що здається, шо це фотографії людей, будинків, свічок…