Попри тяжкі історичні події, ці казки й оповідання не травмують дітей. Вони дають опору, показують силу народу й передають історію поколінь. Діти вчаться цінувати свій рід, землю та народ, усвідомлюючи, що вони існують завдяки тому, що їхні предки змогли вижити.
Завдяки розповіді про літак АН –225 (це її паспортне “ім’я”) я зі своїми донечками дізналися, скільки всього корисного й цікавого робила наша “Мрія”. Вона жила так недалеко від моїх батьків, лише кілька кілометрів, а ми так мало про неї знали… Хіба я могла здогадуватись, які вантажі вона перевозить, яку гуманітарну допомогу надає і які виставки відбуваються прямо в ній всередині?
Український перекладач дав дракону нове ім’я – Булька. Усі чотири історії автора про Сакасавона та його друзів, які мешкають у печері чарівного лісу, опубліковано у виданні “Пригоди дракона Бульки” харківського видавництва “Прінт-Сервіс” у 2010. Автор у цих історіях освітлює різні виклики, які можуть постати перед дітьми й дає способи їх вирішення. До цього долучаються чарівні друзі Бульки, а також лісові звірі. Персонажами в історіях є як люди, так і тварини.
Так, у творі розкрито трагічні події життя Києва, але авторка Ірина Цілик так вміло змогла їх описати, що вони не стали травмуючими й не ввігнали дитину у глибокий смуток. Крім того, вона показала, що історія – це не тільки щось сумне і тяжке, що є різні етапи життя Києва і що історія має зв’язок із сьогоденням. Наприклад, дівчинка-сирітка у Києві під час Другої світової й маленька жебрачка, яка й нині мешкає у такому великому місті. Діти, розстріляні в Бабиному Яру можуть і зараз отримати шану через спогад і букетик біля маленького пам’ятника.
Миколай народний, казковий, Миколай легендарний, Миколай Святий – це одна і та ж особа, чи вони різні? Які тільки легенди, розповіді і традиції не побутують про Миколая. Іноді дітям навіть складно збагнути – хто ж він: Дід Мороз, Санта Клаус, добрий дідусь, що приносить подарунки, чи справжня людина, що жила колись, а тепер перебуває на Небесах.
Народний Миколай може пересуватися як завгодно: на заповнених подарунками санях із дзвіночками, запряжених баскими кіньми або північними оленями, на вифлеємському віслючкові чи пішки у супроводі янголят, а іноді й чортика з різочками.
Увечері, перед приходом Миколая, не замикайте двері до хати, бо інакше казковому дідусеві доведеться з подарунками лізти через вікно. Одного разу, коли так сталося в одному домі, святий зачепився золотим ґудзиком і згубив його!!!! Про таку легенду ми дізнаємося з історії «Ґудзик для святого Миколая» Асі Висинської у «Книзі, яку треба прочитати до дня святого Миколая».